Божидар Делич

Божидар Делич
серб. Божидар Делић
Божидар Делич
Божидар Делич
Віцепрезидент Народних зборів Сербії
23 серпня 2022 — 2 серпня 2022
Народився20 лютого 1956(1956-02-20)
Джяковіца, НР Сербія, ФНРЮ
Помер23 серпня 2022(2022-08-23) (66 років)
Москва, Росія
Відомий якполітик, військовослужбовець
КраїнаСербія
Політична партіяСербська радикальна партія (2008), Сербська прогресивна партія (2011) і Сербська радикальна партія
РелігіяСербська православна церква
 Медіафайли у Вікісховищі

Божидар Делич (серб. кир. Божидар Делић; нар. 20 лютого 1956(19560220) — пом. 23 серпня 2022) — сербський політик, який обіймав посаду віцепрезидента Народних зборів Сербії з 2007 по 2012 рік і з 2 серпня по 23 серпня 2022 року.

Спочатку Делич вступив до Сербської радикальної партії (СРП), але у 2008 році приєднався до Сербської прогресивної партії (СПП), у 2011 році знову став членом СРП. У 2020 році Делич вийшов із СРП і разом із Неманьєю Шаровичем заснував політичну організацію Любов, віра, надія (ЛВН). На початку 2022 року він залишив ЛВН та очолив виборчий список на Парламентських виборах Сербії 2022 року від коаліції Національно-демократична альтернатива.

Особисте життя та навчання

[ред. | ред. код]

Делич народився 20 лютого 1956 року в селі Петровац поблизу Джяковиця, СРС, СФР Югославія[1].

Перші чотири класи він закінчив у початковій школі в Петроваці, а наступні чотири — в Джяковиці. Пізніше він переїхав до Белграда, де закінчив Військову академію Сухопутних військ Югославії та Школу національної оборони[2].

Військова кар'єра

[ред. | ред. код]

Після закінчення навчання його призначили лейтенантом піхоти в Білечі, СР Боснія і Герцеговина, де він працював у навчальному центрі з підготовки офіцерів запасу[3].

Югославські війни

[ред. | ред. код]

У чині майора Делич брав участь в облозі Дубровника та залишався там з 1991 по 1992 рік[1], де отримав звання підполковника. За згодою вищого командування він добровільно воював в Невесинє під час Боснійської війни та його призначили начальником штабу бригади в Білецькій армії Республіки Сербської[3].

У 1995 році він був перепризначений на посаду командира 549-ї моторизованої бригади югославської армії. Він був командиром цієї бригади під час війни в Косово та бомбардування Югославії силами НАТО у 1999 році[4][1]. До складу його бригади також входила група російських добровольців, найвідомішими з яких були Анатолій Лебідь[5] й Альберт Андієв[6]. Після підписання Кумановської військово-технічної угоди югославська армія була змушена вийти з Косово і Метохії[3]. Він деякий час перебував у бригаді в Лесковаці, де була організована демобілізація добровольців, резервістів і рядових, у яких закінчилася військова служба.  Пізніше він отримав звання генерала з однією зіркою[7].

Післявоєнна військова кар'єра

[ред. | ред. код]

Під час повалення Слободана Мілошевича 5 жовтня 2000 року Делич був командувачем Белградського корпусу югославської армії[8]. Його підрозділи не втручалися у демонстрації[2].

З 2002 по 2005 рік служив в Оперативному управлінні Генерального штабу армії Югославії та армії Сербії та Чорногорії. У 2005 році вийшов на пенсію[9].

Він виступав як свідок захисту перед МТКЮ на процесах над Слободаном Мілошевичем[10] і Володимиром Лазаревичем[11].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

Делич спочатку був членом Сербської радикальної партії (СРП) і його обрали від цієї партії до Народних зборів Сербії на парламентських виборах 2007 року. Згодом він обіймав посаду віцепрезидента Народних зборів. Після парламентських виборів 2008 року його переобрали віцепрезидентом Народних зборів.

У вересні 2008 року, коли стався розкол у Сербській радикальній партії, він підтримав Томислава Николича, і вони разом заснували парламентський клуб «Вперед, Сербіє»[12], а потім Сербську прогресивну партію[13]. У грудні 2010 року Делич заявив, що «між ним і керівництвом Сербської прогресивної партії виникли розбіжності»[14]. У лютому 2011 року він оголосив про вихід із Сербської прогресивної партії та повернення до Сербської радикальної партії[15][16].

У складі СРП він був членом головної ради партії та його переобрали народним депутатом на парламентських виборах 2016 року[17].

Після парламентських виборів 2020 року, на яких Сербська радикальна партія не змогла подолати виборчий бар'єр, він разом із віцепрезидентом партії Неманьєю Шаровичем вступив у конфлікт із багаторічним президентом партії Воїславом Шешелєм, у результаті чого їх виключили з партії. Після цього вони заснували політичну організацію Любов, віра, надія (ЛВН), у якій Шаровича обрали президентом, а Делича — віцепрезидентом[18]. У січні 2022 року повідомлялося, що Деліч вийшов з ЛВН і заснував власну політичну групу Повернення назад немає — Сербія позаду[19].

У лютому 2022 року опозиційна коаліція Національна демократична альтернатива обрала його як очільника виборчого списку на парламентських виборах 2022 року[20]. Формально його підтримали Громадяни Сербії бунєвичи, хоча він не був членом партії[21]. Після обрання до Народних зборів після виборів 2022 року Делича знову обрали віцепрезидентом 1 серпня[22].

Смерть

[ред. | ред. код]

Делич помер 23 серпня 2022 року в Москві, Росія[23].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Božidar Delić. Istinomer (sr-RS) . Процитовано 7 лютого 2022.
  2. ↑ а б Božidar Delić. otvoreniparlament.rs. Процитовано 7 лютого 2022.
  3. ↑ а б в Janić, Nikola (23 березня 2019). Herojski put 549. mtbr iz Prizrena - Božidar Delić. Koreni (sr-RS) . Процитовано 7 лютого 2022.
  4. ↑ Armatta, Judith (2010). Twilight of Impunity: The War Crimes Trial of Slobodan Milosevic. Duke University Press. ISBN 0822391791. Процитовано 19 грудня 2010.
  5. ↑ Srpska delegacija odala počast srpskom i ruskom heroju Lebedu. IN4S (sr-RS) . 11 травня 2019. Процитовано 7 лютого 2022.
  6. ↑ Ruski div zadužio Srbiju. Vesti online (амер.). 17 березня 2021. Процитовано 7 лютого 2022.
  7. ↑ Under orders: war crimes in Kosovo. Human Rights Watch. 2001. с. 96. ISBN 9781564322647. Процитовано 19 грудня 2010.
  8. ↑ Uloga vojske u revoluciji - Mitovi 5. oktobra (4) - Nedeljnik Vreme. www.vreme.com (sr-RS) . 6 жовтня 2010. Процитовано 7 лютого 2022.
  9. ↑ Odšteta po zakonu? - Društvo - Dnevni list Danas (sr-RS) . 13 січня 2012. Процитовано 7 лютого 2022.
  10. ↑ Predmet Slobodan Milošević (IT-02-54) — svedok Božidar Delić — 11. jul 2005.
  11. ↑ ULOGA BENZINA U KRETANJU KOSOVSKIH IZBEGLICA. Centar za tranzicijsku pravdu. Процитовано 7 лютого 2022.
  12. ↑ Лазић, Александар. Александар Лазић: Речи и мисли 86. Нова српска политичка мисао (sr-rs) . Процитовано 7 лютого 2022.
  13. ↑ Srna (28 лютого 2011). Delić se vratio radikalima: Nikolićev SNS velika prevara. Nezavisne novine (серб.). Процитовано 7 лютого 2022.
  14. ↑ Делић: Има неспоразума између мене и врха СНС. Politika Online. Процитовано 7 лютого 2022.
  15. ↑ Повратак Делић из СНС у СРС. Politika Online. Процитовано 7 лютого 2022.
  16. ↑ Delić opet u radikalskom jatu. NOVOSTI (серб.). Процитовано 7 лютого 2022.
  17. ↑ Narodna skupština Republike Srbije | Saziv od 3. juna 2016. www.parlament.rs. Процитовано 7 лютого 2022.
  18. ↑ Немања Шаровић представио покрет „Љубав, вера, нада”. Politika Online. Процитовано 7 лютого 2022.
  19. ↑ Delić: Ne pada mi na pamet da se kandidujem za predsednika - Politika - Dnevni list Danas (sr-RS) . 31 січня 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  20. ↑ General Božidar Delić biće nosilac liste NADA na parlamentarnim izborima. N1 (sr-RS) . 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  21. ↑ «Jovanović kandiduje Božidara Delića za potpredsednika Skupštine, čekaju se Ujedinjeni», Danas, 27 July 2022, accessed 17 August 2022.
  22. ↑ Kosovo War-Era General Elected as Serbian Parliament Official. Balkan Insight (амер.). 3 серпня 2022. Процитовано 3 серпня 2022.
  23. ↑ Preminuo Božidar Delić. N1 (sr-RS) . 23 серпня 2022. Процитовано 23 серпня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]