Боярчук Олександр Олексійович
| Олександр Олексійович Боярчук | |
|---|---|
| рос. Александр Алексеевич Боярчук | |
 | |
| Народився | 21 червня 1931 Грозний, СРСР |
| Помер | 10 серпня 2015 (84 роки) Москва, Росія  |
| Поховання | Троєкуровське кладовище |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | фізик, астроном |
| Alma mater | Ленінградський університет |
| Галузь | астрономія |
| Заклад | Інститут астрономії РАН |
| Посада | президент[d][1] |
| Вчене звання | академік РАН |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Членство | Російська академія наук Академія наук СРСР |
| Нагороди | Державна премія СРСР, 4 ордена |
| Особ. сторінка | ІНАСАН |
 Боярчук Олександр Олексійович у Вікісховищі | |
Олександр Олексійович Боярчук (21 червня 1931 — 10 серпня 2015) — радянський і російський астроном, академік АН СРСР (1987), президент Міжнародного Астрономічного Союзу (1991—1993). Один із творців моделі симбіотичних зір як подвійних систем (1969).
Народився в в Грозному, закінчив Ленінградський університет. Більшу частину кар'єри працював у Кримській астрофізичній обсерваторії (1953—1987), в тому числі на посаді заступника директора з наукової роботи. Наприкінці кар'єри переїхав до Москви, де керував Астрорадою АН СРСР (1987—1991) та Інститутом астрономії Російської академії наук (1991—2003).
Народився 21 червня 1931 року в Грозному[2]. 1949 року закінчив середню школу № 9 у Грозному[3]. У 1953 закінчив Ленінградський університет[2].
У 1953—1956 навчався в аспірантурі Кримської астрофізичної обсерваторії АН СРСР під керівництвом Евальда Мустеля, а з 1956[3] до 1987 року там же працював[2]. 1958 року захистив кандидатську дисертацію «Спектроскопічні дослідження Ве-зір». 1968 року захистив докторську дисертацію «Дослідження симбіотичних зір». Від 1969 до 1987 працював заступником директора Кримської астрофізичної обсерваторії з наукової роботи. 1976 року його обрали членом-кореспондентом Академії наук СРСР, а 1987 року — академіком[3].
У 1987—1991 роках керував Астрорадою АН СРСР, а в 1991—2003 був директором Інституту астрономії Російської академії наук (ІНАСАН). Також працював завідувачем кафедри експериментальної астрономії філіалу фізичного факультету Московського державного університету в Чорноголовці[3]. У 1991—1994 роках був президентом Міжнародного Астрономічного Союзу[2]. Був керівником Ради з позаатмосферної (космічної) астрономії СРСР, а в 1996—2002 роках керував Відділенням загальної фізики й астрономії Російської академії наук. Багато років працював головним редактором «Астрономічного журналу»[3].
Помер у Москві 10 серпня 2015 року[2].
Наукові роботи Боярчука присвячені фізиці зір. Зокрема, у 1969 він розробив модель симбіотічних зір, описавши їх як подвійні системи[4], в яких одна зоря є холодним гігантом, а друга гарячим карликом, на який перетікає речовина з гіганта[5].
Він визначив поширеність хімічних елементів в атмосферах багатьох зір різних спектральних класів, використовуючи як наземні, так і космічні спостереження. Досліджував рухи речовини в зоряних атмосферах та обертання зір різних типів. Спільно з Іваном Копиловим уклав зведений каталог швидкостей обертання 2362 зір[5].
Багато робіт Боярчука присвячено нестаціонарним зорям. Він досліджував зорі ранніх спектральних класів з емісійними лініями типу Be та динаміку руху речовини в їхніх оболонках. В атмосфері β Ліри він виявив надлишок гелію. Багато досліджував нові зорі, спільно з Евальдом Мустелем запропонував модель оболонки нової. Знайшов надлишок вуглецю, азоту та кисню в оболонках нових зір[5].
На початку 1970-х років керував радянською експедицією в Чилі, а в 1973–1989 роках — радянським космічним експериментом «Астрон»[2].
- Іноземний член НАНУ (2000)[2]
- На честь науковця названий астероїд 2563 Боярчук[6]
- Має державні нагороди СРСР[2]
- ↑ www.iau.org
- ↑ а б в г д е ж и Р. Є. Гершберг. Боярчук Олександр Олексійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.
- ↑ а б в г д Боярчук Олександр Олексійович, Українська віртуальна обсерваторія
- ↑ Климишин І. А. Історія астрономії. — Івано-Франківськ : видавництво ІФТКДІ, 2000. — С. 498. — 520 прим. — ISBN 966-7365-89-1.
- ↑ а б в Астронет [Архівовано 24 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
- Р. Є. Гершберг. Боярчук Олександр Олексійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.
- Боярчук Олександр Олексійович // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 59. — ISBN 966-613-263-X.
- Персональна сторінка Олександра Олексійовича Боярчука на офіційному сайті РАН (рос.)
- Боярчук Олександр Олексійович, Українська віртуальна обсерваторія
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | GND: 1032926775 · GKG: /g/12105my6 · ISNI: 0000000117527536 · LCCN: n92037248 · MAK: 9810535628005606 · NTA: 243904975 · SUDOC: 074273930 · VIAF: 26255468 |