Ванда Герц
| Ванда Ґерц | |
|---|---|
| пол. Wanda Gertz | |
 | |
| Народження | 13 квітня 1896 Варшава, Російська імперія |
| Смерть | 10 листопада 1958 (у віці 62 роки) Лондон, Велика Британія |
| Поховання | Військові Повонзки |
| Країна | .svg){kind=small} Республіка Польща |
| Звання | майор |
| Війни / битви | |
| Нагороди |   Krzyz Niepodleglosci with Swords _4r_BAR.PNG){kind=small}  |
 Ванда Герц у Вікісховищі | |
Ванда Ґерц (пол. Wanda Gertz; 13 квітня 1896 – 10 листопада 1958) — полька шляхетного походження, яка розпочала військову кар'єру в польському легіоні під час Першої світової війни, одягнена як чоловік. Згодом вона служила в Жіночому добровільному легіоні) польських збройних сил під час польсько-радянської війни. У міжвоєнний період вона стала офіцером запасу, але зазнала дискримінації та була позбавлена офіцерського звання. Вона тісно співпрацювала з маршалом Пілсудським.
З початком Другої світової війни її досвід та навички спеціальних операцій були визнані військовими, і, приєднавшись до опору в 1939 році під кодовою назвою "Лена", вона стала офіцером і командиром батальйону жіночих військ Армії Крайової. . [1] Була нагороджена найвищими польськими військовими відзнаками.
Народилася Ванда Ґерц фон Шлісс у Варшаві, від Флорентини та Яна Ґерца фон Шлісів. Її сім'я походила з Саксонії. Батько Ґерц воював у Січневому повстанні 1863–64, і Ванда виросла, слухаючи розповіді її батька та його товаришів. Через роки вона написала:
- У мене ніколи не було ляльок, лише незліченна кількість іграшкових солдатів, з якими ми гралися зі старшим братом, його друзями. Вже тоді я знала, що високе військове звання не для дівчат. Моєю найгарячішою мрією було стати офіцером. Однак, як дівчина, я могла бути лише рядовою особою. [2]
У 1913 р. Ванла Ґерц закінчила Кузієнківську гімназію у Варшаві. Потім вона навчалась у бухгалтерії у Варшавській торговій палаті. [3] Ще навчаючись у школі, вона приєдналася до 4-го загону Емілії Платер. Після початку Першої світової війни в 1914 році вона приєдналася до Конфедерації Польської (Польська конфедерація), національної організації лобістської незалежності. Ґерц поширювала політичні листівки та виготовляла одяг для військовополонених. Потім вона вступила до 4-го варшавського батальйону.
Відрізавши волосся та одягнувшись у чоловічий одяг, Ванда Ґерц представилася в кадровій службі Польського легіону як "Казімєж Зухович". Все пройшло добре до медичного огляду. Однак прихильний лікар пообіцяв допомогти, і їй було призначено служити санітаром. Через кілька тижнів "Казік" був перенаправлений в артилерійський підрозділ, прослужив там півроку і спостерігав за діями під час Брусилівського наступу . Оскільки вона була вершницею, то могла служити в сигнальному взводі. Після повернення до Варшави у 1917 р., Ґерц приєдналася до жіночого відділення підпільної польської військової організації.
8 грудня 1917 року під час демонстрації у Варшаві Ґерц була заарештована і засуджена до шести місяців в'язниці, але, заплативши заставу, була звільнена через кілька тижнів. Після звільнення вона працювала кур'єром і брала участь у роззброєнні німецьких військ у листопаді 1918 року. У грудні 1918 р. Польща нарешті здобула свою незалежність, і Ґерц приєдналася до Народного ополчення і була призначений до Секції озброєнь у березні 1919 р. [2]
У квітні 1919 р., після початку польсько-радянської війни, Ґерц вступила до польської армії і була призначена до 1-ї литовсько-білоруської дивізії. У вересні 1919 року вона була призначена командиром Ochotnicza Legia Kobiet - (2-го жіночого добровольчого легіону) у Вільнюсі. Жіночі легіони відігравали допоміжну роль, зазвичай займаючись лише охороною, але під час боїв за Вільнюс 2-й легіон дійсно бачив дії на фронті, допомагаючи боротися з атаками кавалерійського корпусу Хайка Бжишкіана. Вона була нагороджена медаллю Віртуті Мілітарі. [2]
Наприкінці війни в 1921 році Ванда Ґерц була демобілізована і переведена до резервних військ. У 1922 році її звання лейтенанта було "знято" з тієї підстави, що в законі немає жодної основи для жінки в польських збройних силах мати офіцерське звання. З 1923 року вона працювала на машинобудівному підприємстві Koncern Maszynowy SA. Після смерті Пілсудського в 1935 році вона стала співзасновником музею Белведера, де пробула в керівній ролі до вересня 1939 року. Її вільний час присвячувався іншій військовій діяльності. У 1938 році вона стала скарбником Федерації польських асоціацій захисників Вітчизни . [2]
Незабаром після початку Другої світової війни у вересні 1939 року Ґерц була однією з перших жінок, яка приєдналася до руху опору Служби Перемоги Польщі. Вона організовувала підпільні комунікації, виконувала функції кур'єра та була помічником командира дивізії Станіслава Козарського. У квітні 1942 р. Ґерцу було наказано створити та командувати новим підрозділом. Його члени здійснювали напади на німецьких військових, аеродроми, поїзди та мости. Їй було присвоєно звання майора у вересні 1944 р. [3]
Захоплена після повстання, досі відома як майор Казік, Ґерц була узята у полон. Вона пройшла через табори в Ожарові, Ламсдорфі та Мюльберзі, і нарешті наприкінці 1944 року прибула до Молсдорфу, зберігаючи при цьому повагу серед своїх колег-військовополонених. [2] 5 квітня 1945 року військовополонені Молсдорфа були направлені до сусіднього Бланкенгайна [4] перш ніж остаточно були звільнені 13 травня 1945 року військами 89-ї піхотної дивізії США . [5]
.jpg)
Після капітуляції Німеччини служила інспектором для жінок-солдатів Армії. Вона подорожувала по Німеччині та Італії на пошуки переміщених польських жінок. З травня 1946 року по лютий 1949 року вона була частиною польського корпусу для переселення, працюючи інспектором жінок-солдатів на півночі Англії. Після демобілізації Ґерц працювала в їдальні до своєї смерті від раку 10 листопада 1958 року. У 1960 році її прах був вивезений до Польщі та похований на Військовому кладовищі Повозьких у Варшаві. [2] [6]
- W pierwszym pułku artylerii - Służba Ojczyźnie - "У першому полку артилерії - служба вітчизні", Варшава, 1929
Срібний хрест Virtuti Militari
Лицарський хрест ордена Polonia Restituta (Krzyż Kawalerski Orderu Odrodzenia Polski), нагороджений посмертно
Хрест доблесті - Кжиж Валечнич, п'ять разів, вперше в 1921 році [7] [8]
Хрест Незалежності - Krzyż Niepodległości, з мечами
Золотий хрест за заслуги з мечами - Krzyż Zasługi z Mieczami
- Ney-Krwawicz, Marek (2009). Women Soldiers of the Polish Home Army. polishresistance-ak.org. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Dzień Niepodległości w Muzeum Powstania Warszawskiego. Co się dzieje 11.11.2017 w Warszawie?. eska.pl (пол.). Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 14 червня 2018.
- ↑ а б в г д е Nowakowska, Anna (2012). Wanda Gertz - the woman who was born a soldier. Muzeum Historii Kobiet ("Museum of Women's History") (пол.). Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 24 квітня 2012.
- ↑ а б Powstańcze Biogramy - Wanda Gertz. Warsaw Uprising Museum (пол.). Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 14 червня 2018.
- ↑ Janaszek-Seydlitz, Maciej (2012). Home Army Women Soldiers in German prisoner of war camps. Warsaw Uprising Memorial Association. Архів оригіналу за 16 липня 2016. Процитовано 24 квітня 2012.
- ↑ Rolling Ahead!: The Story of the 89th Infantry Division. G.I. Stories. Paris: Stars & Stripes. 1945. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 24 квітня 2012.
- ↑ Cmentarium - Spis pochowanych na Cmentarzu Komunalnym Powązki w Warszawie. sowa.website.pl (пол.). 2010. Архів оригіналу за 21 квітня 2012. Процитовано 25 квітня 2012.
- ↑ Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski. 12 грудня 1959. с. 52.
{{cite book}}: Проігноровано|journal=(довідка)[недоступне посилання з грудня 2021] - ↑ Rozkaz Ministra Spraw Wojskowych L. 2142 z 1921 r. (Dziennik Personalny z 1922 r. Nr 1, s. 84) [Архівовано 26 червня 2015 у Wayback Machine.] by order of the Minister of War.