Винко Жганец | |
---|---|
Народився | 22 січня 1890[1][2] Вратишинець, Меджимурська жупанія, Хорватія |
Помер | 12 грудня 1976[1][2] (86 років) Загреб, Соціалістична Республіка Хорватія, СФРЮ |
Країна | Хорватія |
Діяльність | музикознавець, музичний етнограф, адвокат, музикант, фольклорист, правник, богослов, колекціонер |
Галузь | етномузикологія[3], музика[3], фольклористика[3], право[3] і богослів'я[3] |
Знання мов | хорватська[1][3][4] |
Винко Жга́нец (хорв. Vinko Žganec; 22 січня 1890, Вратишинец — 12 грудня 1976, Загреб) — хорватський фольклорист і етнограф.
Член Югославської академії наук і мистецтв. Закінчив юридичний факультет Загребського університету. Уроки музики брав y Ф. Дугана і B. Розенберга-Ружича у Загребі. Кілька років працював юристом. B 1945—48 роках — музикознавець Етнографічного музею, у 1948—64 роках — науковий співробітник, у 1948—52 роках — директор Інституту народного мистецтва, у 1948—67 роках — професор Академії музики в Загребі, де читав курс музичного фольклору.
Жганец — один із найбільших югославських фольклористів. Учасник багатьох етнографічних експедицій, він записав близько 15 000 народних наспівів Меджимур'я та інших областей Югославії, a також окремих районів Австрії й Угорщини, у яких особливо помітний зв'язок із культурою та фольклором Меджимур'я. Автор книг, багатьох статей, присвячених югославському музичному фольклору, що відзначаються оригінальністю наукового аналізу інтонації і структурних особливостей записаних ним народних мелодій (при йотуванні наспівів виявив особливу наукову ретельність); також обробив багато народних пісень для різних вокальних та інструментальних складів.