Військове видавництво Міністерства оборони Російської Федерації

Військове видавництво Міністерства оборони Російської Федерації
рос. Военное издательство Министерства обороны Российской Федераци

Військове видавництво МО РФ
ДержаваСРСР СРСР
Росія Росія
Засновано1919
Продукціякниги, навчальні посібники, підручники, монографії
Попередні назвиВійськове видавництво Міністерства оборони СРСР
ДиректорАкуленко Віктор Петрович
АдресаРоссия, 117342, Москва, Севастопольский проспект, дом 56/40
Код
Держкомвидава
СРСР[ru]		068
Префікс ISBN5-203, 978-5-94377
НагородиОрден Трудового Червоного Прапора
Вебсайт: voenizdat.org

Військове видавництво Міністерства оборони Російської Федерації (рос. Военное издательство Министерства обороны Российской Федерации) — профільне видавництво Російської Федерації.

Назви

[ред. | ред. код]

Протягом існування мало різні назви, як-от:

та скорочені:

Призначення

[ред. | ред. код]

Видавництво випускає службову (відкриту і закриту) літературу для потреб Міноборони Росії, замовну, друковану продукцію для інших центральних органів виконавчої влади, громадських організацій та приватних осіб, а також власні книги й плакати.

Також видає художню та історичну літературу, словники і довідники.

Історія

[ред. | ред. код]

25 жовтня 1919 року наказом Реввійськради Республіки в складі Політичного управління (ПУР) Реввійськради в Москві був заснований Літературно-видавничий відділ під назвою «Літіздат ПУР», від якого починається історія цього Військового видавництва.

Від 1924 року — «Державне військове видавництво» (рос. ВОЕНГИЗ), поштову адресу: рос. г. Москва, Орликов переулок‚ дом № 3. Входить в рос. ОГИЗ (Об'єднання державних книжно-журнальних видавництв при Народному комісаріаті просвіти РРФСР).

У 1936—1946 роках — «Військове видавництво Наркомату оборони СРСР».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1968 р., за плідну роботу у виданні до військової, політичної та художньої літератури в СРСР та в зв'язку з 50-річчям Радянської Армії й Військово-Морського Флоту ЗС СРСР Військове видавництво було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

У системі Держкомвидаву СРСР у 1980-х рр. це видавництво входило в головну редакцію суспільно-політичної літератури. Адреса видавництва на 1987 рік: 103160, Москва, вулиця Зорге, 1[1]. У 1979—1990 рр. показники видавничої діяльності цього видавництва були наступні:

1979[2] 1980[3] 1981[4] 1985[5] 1987[6] 1988[7] 1989[8] 1990[9]
Кількість книг і брошур, друкованих одиниць 1267 1208 1326 1456 1354 1261 1105 957
Тираж, млн екз. 23,5373 24,5394 27,2985 24,6353 25,7749 23,9645 20,956 16,6411
Друкованих аркушів-відбитків, млн 325,3176 332,4842 301,5851 319,8733 299,7335 313,237 286,4784 243,7579

Від 1992 р. це видавництво — «Федеральне державне унітарне підприємство (ФДУП)», що є юридичною особою за законодавством Російської Федерації.

У 2008 р. цим видавництвом створений сайт www.voenizdat.org, де в реальному часі можна було отримати необхідну інформацію про його історію, можливості та продукцію.

У 2009 р. це ФДУП «Військове видавництво Міністерства оборони Російської Федерації» перетворено на ВАТ «Військове видавництво»[10] з включенням до складу акціонерного товариства (медіахолдингу) «Красная Звезда»[11][12].

Видання

[ред. | ред. код]

Поодинокі

[ред. | ред. код]
Короткий pосійсько-німецький військовий розмовник. Для бійця і молодшого командира (1941 р.). Розмовник має на меті допомогти бійцеві і командиру Червоної Армії засвоїти німецькі слова і вирази
  • (рос.)Д. Б. Мекензи, Горная война: обучение на ящике с песком / Д. Б. Мекензи ; пер. с англ. Н. С. Романовского. — М.: Воениздат, 1941. — 76, [2] с. : ил.
  • (рос.)«Через Карпаты». А. А. Гречко, 1972 год.
  • (рос.)«История Второй мировой войны 1939—1945» в 12 томах (1973—1982 гг.). Главный редактор А. А. Гречко.
  • (рос.)серия «Библиотека офицера»
  • (рос.)серия «Редкая книга»
  • (рос.)серия «Полки Русской армии»
  • (рос.)«Словарь оперативно-тактических терминов»
  • (рос.)«Экологическая безопасность в Вооруженных Силах Российской Федерации: Понятийно-терминологический словарь»
  • (рос.)«Словарь войск связи»
  • (рос.)«Справочник офицера Вооруженных Сил Российской Федерации»

Серійні

[ред. | ред. код]
  • Сокол (рос.)
  • Библиотека юношества (рос.)
  • Военные приключения (рос.)
  • Мировой военный роман (рос.)
  • Редкая книга (рос.)
  • Библиотека офицера (рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ (рос.)Книгоиздание СССР. Цифры и факты. 1917—1987 / Е. Л. Немировский, М. Л. Платова. — М. : Книга, 1987. — С. 119. — 3000 прим.
  2. ↑ (рос.)Печать СССР в 1979 году: Статистический сборник / Всесоюзная книжная палата. — М. : «Статистика», 1980. — С. 97. — 10000 прим.
  3. ↑ (рос.)Печать СССР в 1980 году: Статистический сборник / Всесоюзная книжная палата. — М. : Финансы и статистика, 1981. — С. 131. — 10000 прим.
  4. ↑ (рос.)Печать СССР в 1981 году: Статистический сборник / Всесоюзная книжная палата. — М. : Финансы и статистика, 1982. — С. 129. — 10000 прим.
  5. ↑ (рос.)Печать СССР в 1985 году: Статистический сборник / Всесоюзная ордена «Знак Почета» книжная палата. — М. : Финансы и статистика, 1986. — С. 130. — 8000 прим.
  6. ↑ (рос.)Печать СССР в 1987 году: Статистический сборник / НПО «Всесоюзная книжная палата». — М. : Финансы и статистика, 1988. — С. 133. — 8000 прим. — ISBN 5-279-00132-5.
  7. ↑ (рос.)Печать СССР в 1988 году: Статистический сборник / НПО «Всесоюзная книжная палата». — М. : Финансы и статистика, 1989. — С. 132. — 6500 прим. — ISBN 5-279-00154-6.
  8. ↑ (рос.)Печать СССР в 1989 году: Статистический сборник / НПО «Всесоюзная книжная палата». — М. : Финансы и статистика, 1990. — С. 134. — 6000 прим. — ISBN 5-279-00389-1.
  9. ↑ (рос.)Печать СССР в 1990 году: Статистический сборник / НПО «Всесоюзная книжная палата». — М. : Финансы и статистика, 1991. — С. 134. — 3500 прим. — ISBN 5-279-00634-3.
  10. ↑ (рос.)ОАО «Воениздат»: История ОАО «Воениздат» [Архівовано 27 січня 2011 у Wayback Machine.]
  11. ↑ (рос.)Указ Президента Российской Федерации от 15.09.2008 г. № 1359 «Об открытом акционерном обществе „Оборонсервис“». Kremlin.ru. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 8 лютого 2017.
  12. ↑ (рос.)Годовой отчёт акционерного общества «Красная звезда» за 2014 год (PDF). Красная Звезда. 2015. Архів оригіналу (PDF) за 6 липня 2016. Процитовано 8 лютого 2017.