ГЕС Вілсон | |
---|---|
34°48′00″ пн. ш. 87°37′32″ зх. д. / 34.799968° пн. ш. 87.625514° зх. д. | |
Країна | США |
Адмінодиниця | Лодердейл[1] Колберт[1] |
Стан | діюча |
Річка | Теннессі |
Каскад | каскад на Теннессі |
Початок будівництва | 1918 |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1925 – 1962 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 663 МВт |
Тип ГЕС | руслово-греблева |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Френсіс |
Кількість та марка турбін | 21 |
Кількість та марка гідрогенераторів | 8 General Electric + 13 |
Потужність гідроагрегатів | 4х23 + 3х30,9 + 1х36 + 2х25,2 + 8х29,2 + 3х54 МВт |
Основні споруди | |
Тип греблі | бетонна гравітаційна |
Висота греблі | 42 м |
Довжина греблі | 1384 м |
Шлюз | 183х34 + 2 послідовні 91х18 |
Власник | Tennessee Valley Authority |
Мапа | |
ГЕС Вілсон у Вікісховищі |
ГЕС Вілсон (англ. Wilson Dam) – гідроелектростанція у штаті Алабама (Сполучені Штати Америки). Знаходячись між ГЕС Wheeler (вище по течії) та ГЕС Піквік, входить до складу каскаду на річці Теннессі, яка дренує Велику долину у Південних Аппалачах та після повороту на північний захід впадає ліворуч до Огайо, котра в свою чергу є лівою притокою Міссісіпі (басейн Мексиканської затоки).
В межах проекту річку перекрили бетонною гравітаційною греблею висотою 42 метри та довжиною 1384 метри, яка потребувала 2818 тис м3 бетону. Вона утримує витягнуте по долині річки на 26 км водосховище з площею поверхні 64,5 км2 та об’ємом 790 млн м3, з яких 62 млн м3 можуть використовуватись для протиповеневих заходів.
Спорудження гідрокомплексу почалось в 1918 році з метою забезпечення електроенергією двох порохових заводів, закладених через вступ країни до Першої Світової війни. При введенні у експлуатацію в 1925-му інтегрований у греблю машинний зал обладнали вісьмома гідроагрегатами з турбінами типу Френсіс потужністю по 23 МВт, до яких в 1942-1943 і 1949-1950 роках додали ще по п’ять з одиничним показником у 25,2 МВт. Завершили цей процес останньою чергою із трьох гідроагрегатів потужністю по 54 МВт, запущеною в 1961-1962. Наразі після проведених модернізацій загальна потужність станції досягла 663 МВт.
Для проходження суден призначені три шлюзи. Головний має розміри камери 183х34 метри та забезпечує весь необхідний підйом/спуск на 30 метрів. Два інші з розмірами камер 91х18 метрів працюють послідовно.[2][3][4][5][6][7]