Габріель Габріо | |
---|---|
фр. Gabriel Gabrio | |
Ім'я при народженні | Едуард Габріель Лельєвр |
Дата народження | 13 січня 1887 |
Місце народження | Реймс, Марна, Франція |
Дата смерті | 31 жовтня 1946 (59 років) |
Місце смерті | |
Громадянство | Франція |
Професія | актор |
Роки активності | 1920 — 1943 |
IMDb | ID 0300388 |
Габріель Габріо у Вікісховищі |
Габріе́ль Габріо́ (англ. Gabriel Gabrio, при народженні — Едуа́рд Габріе́ль Лельє́вр (фр. Édouard Gabriel Lelièvre); 13 січня 1887, Реймс, Марна, Франція — 31 жовтня 1946, Бершер-сюр-Вегр, Ер і Луар) — французький актор театру і кіно, чия кар'єра почалася в епоху німого кіно 1920-х років і тривала більш двох десятиліть.
Едуар Габріо (Едуард Габріель Лельєвр) народився у місті Реймсі[1] департаменту Марна у Франції. Був наймолодшим з 16-ти дітей у сім'ї. Його батько працював у підвалах шампанських вин Pommeray Champagne. У дитячі роки захоплювався ляльковим театром; подорослішавши навчався на художника по склу, але згодом вирішив стати сценічним актором.
З початком Першої світової війни Габріо був призваний до лав Французької армії та протягом чотирьох років брав участь у бойових діях. Після демобілізації приїхав до Парижа, де грав на сценах кількох столичних театрів, зокрема в постановках за творами Бернарда Шоу та Вільяма Шекспіра.
Габріель Габріо дебютував в кіно у 1920 році, знавшись у фільмі Жермени Дюлак «Іспанське свято». У 1924 році режисер Анрі Фекур обрав Габріо для виконання головної ролі Жана Вальжана в своїй екранізації роману Віктора Гюго «Знедолені» (1925). Участь у фільмі принесла актору славу.
Наприкінці 1920-х років Габріель Габріо знявся у декількох фільмах зарубіжних режисерів, зокрема в своєму єдиному фільмі англійською мовою «Нерозлучні» (1929) режисерів Аделькі Мільяр та Джона Стаффорда.
Габріель Габріо активно знімався у 1930-х роках і після приходу звукового кіно. Серед найзначніших його ролей цього періоду — ролі Цезаря Борджіа у фільмі Абеля Ганса «Лукреція Борджіа» та гангстера Карлоса у фільмі 1937 року «Пепе ле Моко» режисера Жульєна Дювів'є, де партнером Габріо по знімальному майданчику був виконавець головної ролі Жан Габен.
Акторську кар'єру Габріо продовжував і після вступу Франції у Другу світову війну. У 1942 році він узяв участь у фільмі Марселя Карне «Вечірні відвідувачі», прем'єра якого відбулася 5 грудні 1942 року в окупованому Парижі.
У 1943 році через проблеми зі здоров'ям Габріель Габріо відмовився від подальшої акторської кар'єри та поселився у комуні Бершер-сюр-Вегр на заході Франції, де й помер 31 жовтня 1946 року у віці 59-ти років. В пам'ять про актора його іменем було названо одну з вулиць містечка.
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль |
---|---|---|---|
1920 | Іспанське свято | La fête espagnole | |
1925 | Знедолені | Les misérables | Жан Вальжан |
1926 | Вічний жид | Le Juif errant | Дагобер |
1927 | Дуель | Le duel | Деброль |
1930 | Винний льох | La bodega | Ферман |
Лист | La lettre | Філіп Беннетт | |
1931 | Веселі серця | Coeurs joyeux | Олів'є |
1932 | Дерев'яний хрест | Les croix de bois | Сульпран |
1933 | Безіменна вулиця | La rue sans nom | Фіокл |
1935 | Диявол у пляшці | Le diable en bouteille | Моньє |
Циганський барон | Le baron tzigane | Коломан Жупан | |
Лукреція Борджіа | Lucrèce Borgia | Чезаре Борджіа | |
Легка кавалерія | Cavalerie légère | Керубіні | |
1936 | Очима Заходу | Sous les yeux d'Occident | Микита |
Пепе ле Моко | Pépé le Moko | Карлос | |
1937 | Жиголетта | Gigolette | Ваугелін |
Фонтани у вогні | Puits en flammes | Корсум | |
Оживлення | Regain | Пантурле | |
1938 | Історія одного життя | Giuseppe Verdi | Оноре де Бальзак |
1939 | Другий відділ проти комендатури | Deuxième bureau contre kommandantur | Гейм |
Корсар | Le corsaire | ||
1942 | Вечірні відвідувачі | Les visiteurs du soir | кат |
1943 | Пекельна долина | Le val d'enfer | Ноель Б'єнвеню |