Ганна Рудзька-Цибіс

Ганна Рудзька-Цибіс
Hanna Rudzka-Cybis
Народження27 січня 1897(1897-01-27)[1]
Млава, Млавський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща[1]
Смерть3 лютого 1988(1988-02-03)[1][2] (91 рік)
 Краків, Польська Народна Республіка[1]
ПохованняРаковицький цвинтар
Національністьполька
Країна Республіка Польща
Діяльністьхудожниця, викладачка університету, art educator
НапрямокКапізм (Колоризм)
ВчительСтаніслав Дембіцький
ЧленСпілка польських художниківd
У шлюбі зJan Cybisd
Роботи в колекціїНаціональний музей у Варшаві
Нагороди
CMNS: Ганна Рудзька-Цибіс у Вікісховищі

Ганна Рудзька-Цибіс (пол. Hanna Rudzka-Cybis; 25 липня 1897, Млава — 3 лютого 1988, Краків) — польська художниця, одна з представниць Колоризму (капізму), співзасновниця Паризького комітету. Перша жінка на посаді професора Академії образотворчих мистецтв у Кракові. Дружина художника Яна Цибіса.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дитинство та молодість

[ред. | ред. код]

Художній талант Ганни Рудзької-Цибіс відкрила її мати ще в дитинстві. 14-річною майбутня художниця почала брати приватні уроки малювання з живописцем Владиславом Барвіцьким (учнем Войцеха Герсона) і Генріком Верцінським. Водночас навчалася у філологічній гімназії у Любліні[3].

У 1917/1918 навчальному році почала навчання у Академії образотворчих мистецтв у Варшаві, в студії Мілоша Котарбіньського[4]. Проте через три роки через фінансові проблеми їй довелося залишити подальшу освіту. Однак незабаром її родич, Фелікс Хільхен, директор порту в Гданську, приїхав допомогти їй. Завдяки йому Рудзька-Цибіс змогла повернутися до мистецьких студій, які розпочала в 1921 році в Академія образотворчих мистецтв у Кракові під керівництвом Ігнація Пенковського[5] і Станіслава Дембіцького[4].

Паризький комітет

[ред. | ред. код]

З 1923 року художниця навчалася в студії Юзефа Панкевича[3]. Одинадцять студентів Панькевича вирішили продовжити свій художній пошук у Парижі. Група ця в 1923 році заснувала Паризький комітет, до якого крім неї належали: Северин Борачок, Ян Цибіс, Юзеф Чапський, Юзеф Ярема, Артур Нахт-Самборський, Тадеуш Пйотр Потворовский, Яніна Пшецлавська-Стшалецька, Януш Стшалецький, Маріан Щирбула та Зигмунт Валішевський. З абревіатури «КП» («KP»—Komitet Paryski) їх пізніше називали капістами. Разом вони збирали гроші на поїздки, організовуючи художні заходи, бали або лотереї. Також вони отримували фінансову допомогу від Стефана Лаурисевича — колекціонера мистецтв і друга Панкевича[5].

1 вересня 1924 року члени Паризького комітету виїхали до Парижа. У тому ж році, ще до від'їзду з Кракова, художниця вийшла заміж за Яна Цибіса, другом із студентського навчання і одним з капістів. Разом вони орендували студію в Impasse du Rouet. Капісти навчалися у Паризькому філіалі Краківської Академії образотворчих мистецтв під керівництвом Панькевича. Також їздили на відкриття на південь Франції, у тому числі в Ла-Сьйоту (1925) і Колліур (1926). В цей час різними способами заробляли собі на життя — Рудзька-Цибіс, наприклад, копіювала картини таких художників, як Пітер Пауль Рубенс і Паоло Веронезе[5].

У 1931 році художниця взяла участь у першій виставці капістів у Паризькій галереї Зак, а потім у галереї Moos в Женеві. У тому ж році — після семирічного перебування в Парижі — вона вирішила повернутися до Польщі (разом з іншими членами Паризького комітету)[3].

Подальша творча кар'єра

[ред. | ред. код]

Після повернення Рудзька-Цибіс показала свої роботи на виставці у Польському мистецькому клубі організованому Кароля Стриєнського. У 1933 році вона повернулася до Парижа, де пробула ще два роки. Перша персональна виставка художниці відбулася у столиці Франції, в галереї «Renaissance»[3]. У той час творчість художниці набувала все більшого визнання. У 1934 році її картини, представлені на виставці капістів в Інституті Пропаганди Мистецтв у Варшаві, були придбані Державною художньою колекцією[3].

У 1937—1939 роках художниця також проводила літні курси для викладачів ліцею в Кременці. Восени 1937 року вирушила в подорож Італією, того ж року вирушила до Парижа, де відвідала Всесвітню виставку. У 1938 році брала участь у виставці польського мистецтва в Інституті Карнегі (тепер Університет Карнегі-Меллон) в Піттсбурзі[3].

Члени художньої групи Паризького комітету в 1925 році — помітні серед інших Ганна Рудзька-Цибіс (справа внизу) і Ян Цибіс (внизу ліворуч).

Розвиток художньої кар'єри Рудзької-Цибіс був перерваний вибухом війни. Вона провела період нацистської окупації в Кракові, де в кафе «Пластикув» — разом з Броніславою Орканово-Смречиньською — організувала «Самопоміч Колежанську» (пол. «Samopomoc Koleżeńską»). В цей час художниця розлучилася зі своїм чоловіком[3].

Після війни вона приєдналася до перебудови художнього середовища. Стала співзасновником Союзу Польських Художників, зокрема Краківського відділення СПХ, якого вона стала віце-президентом (1945), а потім президентом (1948—1950)[3]. Рудзька-Цибіс була також першою жінкою в історії Краківської Академії образотворчих мистецтв як професор — 1945 року її призначено доцентом, а в 1956 році — професором кафедри живопису[4]. У наступні роки вона стала спочатку заступником декана (1959—1960), а потім деканом (1960—1962) на факультеті живопису[4][6].

Художниця також не відмовлялася від живопису. Вона регулярно виставляла свої роботи і їздила на художні поїздки за кордон, у тому числі до Австрії, Швейцарії та Франції. Її нагородили, серед інших Командорським Хрестом з зіркою Ордена Відродження Польщі(1964), премія першого ступеня від Міністра культури і мистецтва за життєві досягнення (1965) і другого ступеня Grand Prix International d'Art Contemporain, отриманого в Монте-Карло (1966)[7].

Вона також підписала лист протестувальників проти змін до Конституції Польської Народної Республіки (так званий Список 59) (підписала його у січні 1976 р.)[8].

Померла в 1988 році у 91 рік. Її поховали на Раковицькому цвинтарі[3].

Характеристика творчості

[ред. | ред. код]
Учасники відкриття виставки живопису та скульптури учасників Союзу профспілки польських художників-живописців у Палаці мистецтв Товариства друзів образотворчих мистецтв у Кракові в 1932 році — на фрагменті фотографії, бачимо зліва: Ян Цибіс, Евгеніуш Гепперт, Ганна Рудзька-Цибіс, Адольф Шишко-Богуш.

Ірена Коссовська на сайті Culture.pl представила творчість Ганни Рудзької-Цибіс таким чином:

Вона належить, поряд з Яном Сибісом, до провідних і найбільш типових представників колористичного напрямку. Її мистецтво повністю відобразило доктрину художників капістів про живопис, отримане від французького постімпресіонізму, і зосереджене на морфології картини; у натюрмортах і пейзажах відносини між об'єктами забезпечували художницю підтекстом для розвитку барвистих гармоній, смакування колористичних установок і аналізування ефектів фактури. Пульсуюча тканина світлих і дзвінких кольорів, організувала на картинах Рудзької використання контрасту теплих і холодних тонів[7].

.

Як пише Ганна Марковська, художниця "часто підписує свої картини «Рудзька Ц.» («Rudzka C.»), іноді «Г. Рудзька Цибіс», без використання форми «Цибісова» «Cybisowa»[9].

20 листопада 1978 року твори Ганни та Яна Цибіса були передані Історичному музею в Саноку[10]. Картини художниці знаходяться також, серед інших в Національному музеї у Варшаві, в Національному музеї в Кракові і Національний музей у Познані[3].

Нагороди і відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Командорський Хрест з зіркою Ордена Відродження Польщі[4]
  • Державна премія другого ступеня (1955)[4]
  • Нагорода міста Кракова[4]
  • Диплом на виставці в Індії (1960)[4]
  • Гран-прі на виставці в Монако (1966)[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #124947921 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. ↑ а б в г д е ж и к л Ewa Dwornik-Gutowska, Hanna Natalia Anna Rudzka-Cybisowa [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.], [w:] iPSB — Internetowy Polski Słownik Biograficzny (Biogram został opublikowany w latach 1991—1992 w XXXIII tomie Polskiego Słownika Biograficznego) [on-line], Narodowy Instytut Audiowizualny [dostęp 2019-03-16].
  4. ↑ а б в г д е ж и к Hanna Rudzka-Cybisowa. „Dziennik Polski”. Nr 29, ss. 1, 2, 9, 5 lutego 1988. 
  5. ↑ а б в Tamara Richter, Hanna Rudzka-Cybisowa, [w:] Artystki polskie. Katalog wystawy, red. Agnieszka Morawińska, Muzeum Narodowe w Warszawie, Warszawa 1991, s. 308.
  6. ↑ Tamara Richter, Hanna Rudzka-Cybisowa, [w:] Artystki polskie. Katalog wystawy, red. Agnieszka Morawińska, Muzeum Narodowe w Warszawie, Warszawa 1991, s. 308—309.
  7. ↑ а б Irena Kossowska, Hanna Rudzka-Cybisowa [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.], Culture.pl, Instytut Adama Mickiewicza [dostęp 2019-03-16].
  8. ↑ Kultura 1976/03/342 Paryż 1976, s. 28.
  9. ↑ Anna Markowska, Hanna Rudzka-Cybis, [w:] Artystki polskie, red. Agata Jakubowska, Warszawa 2011, s. 225.
  10. ↑ Franciszek Oberc: Kalendarium sanockie 1974–1994. W: Sanok. Dzieje miasta. Kraków: Secesja, 1995, s. 953. ISBN 83-86077-57-3. 

Література

[ред. | ред. код]
  • Ewa Dwornik-Gutowska, Hanna Natalia Anna Rudzka-Cybisowa, [w:] iPSB — Internetowy Polski Słownik Biograficzny (Biogram został opublikowany w latach 1991—1992 w XXXIII tomie Polskiego Słownika Biograficznego) [on-line], Narodowy Instytut Audiowizualny [dostęp 2019-03-16].
  • Irena Kossowska, Hanna Rudzka-Cybisowa, Culture.pl, Instytut Adama Mickiewicza [dostęp 2019-03-16].
  • Anna Markowska, Hanna Rudzka-Cybis, [w:] Artystki polskie, red. Agata Jakubowska, Warszawa 2011, s. 221—237.
  • Joanna Pollakówna, Malarstwo polskie, t. 5, Między wojnami 1918—1939, Warszawa 1982, ISBN 83-221-0191-0.
  • Tamara Richter, Hanna Rudzka-Cybisowa, [w:] Artystki polskie. Katalog wystawy, red. Agnieszka Morawińska, Muzeum Narodowe w Warszawie, Warszawa 1991, s. 308—309.

Посилання

[ред. | ред. код]