Герман Рехлінг
| Герман Рехлінг | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 12 листопада 1872[1][2][3]  Фельклінген, Saarbrückend[1] | |||||||||||
| Помер | 24 серпня 1955[1][2][3] (82 роки) Мангайм, ФРН[1] | |||||||||||
| Країна |  Німеччина | |||||||||||
| Діяльність | промисловець | |||||||||||
| Галузь | промисловість[4] | |||||||||||
| Alma mater | Ludwigsgymnasium Saarbrückend | |||||||||||
| Знання мов | німецька[4] | |||||||||||
| Членство | Асоціація німецьких інженерівd | |||||||||||
| Військове звання | Ротмістр | |||||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | |||||||||||
| Батько | Karl Röchlingd | |||||||||||
| У шлюбі з | Dorothea Röchlingd | |||||||||||
| Нагороди |
 | |||||||||||
Герман Рехлінг (нім. Hermann Röchling; 21 листопада 1872, Фельклінген — 24 серпня 1955, Мангайм) — німецький підприємець. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.
Син підприємця Карла Рехлінга. В 1898 році батько передав Герману компанію Völklinger Hütte. Учасник Першої світової війни, ротмістр 7-го драгунського полку. В 1915 році призначений керівником металургійного заводу, який виготовляв особливу сталь для сталевих шоломів. В 1919 році заарештований французькою владою і звинувачений у воєнних злочинах, проте був звільнений за умови передачі 60% акцій Völklinger Hütte французькому уряду. Згодом став одним із провідних німецьких промисловців: голова контрольної ради і власник фірми «Залізні і сталеливарні заводи» (Eisen- und Stallwerke GnbH, Фельклінген), головний співвласник концерну Gebrider Rochling Eisenhandelsgesellschaft (Людвігсгафен), голова контрольних рад фірм «Об'єднане будівельне товариство 1904» (Allgemeinenen Baugenossenschaft 1904), Hallische Salzwerke und Chemische Fabrik Kalbe і «Металургійні заводи братів Рехлінг» (Stahlwerke Rochling-Bruders AG). Також Рехлінг був військово-економічним радником імперського уряду. Після Французької кампанії був призначений уповноваженим з металургійних заводів Мозеля і Мерт-е-Мозеля, а також уповноваженим з озброєння, а представники його концерну також зайняли посади уповноважених з сталеливарної промисловості в інших окупованих країнах. Крім того, Рехлінг був головою Імперської сталеливарної асоціації і входив до складу ради Імперського банку. Після війни заарештований американськими військами і переданий французькій владі, яка засудила Рехлінга до 10 років ув'язнення з позбавленням громадянських прав і конфіскацією всього майна. В серпні 1951 року достроково звільнений за станом здоров'я, але із забороною відвідувати Саар. Через 4 роки помер від наслідків ув'язнення.
Рехлінг користувався любов'ю робітників за турботу про здоров'я і добробут їхніх сімей, зокрема безкоштовну шкільну освіту для дітей робітників і медичне обслуговування. Рехлінг за свій рахунок відкрив госпіталь для робітників металургійних заводів.[5]
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
- Медаль «За вислугу років у ландвері» (Пруссія)
- Галліполійська зірка (Османська імперія)
- Хрест «За заслуги у військовій допомозі»
- Орден Святого Михайла (Баварія), почесний хрест 3-го класу
- Почесний доктор філософії (1922)
- Медаль Рудольфа Дізеля
- Пам'ятна медаль Грасгофа (1934)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Лідер воєнної економіки
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Орлиний щит Німецької імперії (12 листопада 1942)
- Почесний знак «Піонер праці» (1 травня 1944)[6]
- Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (17 грудня 1944)[6]
- Кільце Вернера фон Сіменса (1952)
- Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003
- Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #121748626 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Munzinger Personen
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Hupertz, Heike. Arte-Doku „Der Stahlbaron“: Die schillernde Figur des Stahlbarons. FAZ.NET (нім.). ISSN 0174-4909. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 17 липня 2021.
- ↑ а б Röchling, Hermann - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 17 липня 2021.