Гуґо Вайдель | |
---|---|
нім. Hugo Weidel | |
Народився | 13 листопада 1849[1] Відень, Австрійська імперія |
Помер | 7 червня 1899[1] (49 років) Відень, Австро-Угорщина |
Поховання | Віденський центральний цвинтар |
Країна | Австрія |
Діяльність | хімік, викладач університету |
Alma mater | Віденський університет Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
Заклад | Віденський університет Університет природних ресурсів та наук про життяd |
Аспіранти, докторанти | Джакомо Чамічан |
Нагороди | |
Гуґо Вайдель у Вікісховищі |
Гу́ґо Ва́йдель, Хуго Вайдель (нім. Hugo Weidel, 13 листопада 1849, Відень — 7 червня 1899 Відень) — австрійський хімік.
Уго Вайдель був габілітований в 1878 році у Віденському університеті з хімії. У 1886 році він був призначений в Університет природних ресурсів та прикладних наук про життя професором. З 1891 року — професор Віденського університету.
В основному Вайдель займався дослідженнями окислення та деградації алкалоїдів, нікотинової та берберінової кислот, фенольних похідних бензену та тваринного дьогтю. Реакція Вайделя названа на його честь.
У 1880 році Вейдель отримав премію Лібена.