Гінтов Павло Вадимович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гінтов.

Гінтов Павло Вадимович
Основна інформація
Дата народження	14 січня 1984(1984-01-14) (41 рік)
Місце народження	Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Професії	піаніст
Освіта	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського, Мангеттенська школа музики і Київська середня спеціалізована музична школа-інтернат імені М. В. Лисенка
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
gintov.com

Павло́ Вади́амович Гінтов (14 січня 1984(1984-01-14) , Київ ) — український піаніст.

Біографія

Павло Гінтов народився 14 січня 1984 року в Києві. У віці 6 років він почав свою музичну освіту в Київській середній спеціалізованій музичній школі-інтернаті. У 12 років у Київській філармонії відбувся творчий дебют піаніста — разом з Київським камерним оркестром під проводом Романа Кофмана він виконав Концерт для фортепіано з оркестром № 20 Моцарта. Пізніше Павло продовжив навчання в Московській державній консерваторії, де він був студентом Льва Наумова та Даниїла Копилова.

У 2008 році він здобув ступінь магістра музичного мистецтва^[en] від Мангеттенської школи музики, вчившись у професора Ніни Свєтланової^[en]. У 2015 закінчив докторантуру в Мангеттенській школі музики. Має ступінь доктора філософії з музики.

Павло Гінтов став прототипом Павла Гонтаря — одного з героїв роману Доржа Бату «Моцарт 2.0»^[1].

Громадська позиція

Зовнішні відеофайли
	Піаніст, який бореться за країну
	Pavlo Gintov — Piano Recital at Grazhda

Павло Гінтов постійно бере участь в акціях протесту^[2], які після російської анексії Криму та початку війни на сході України супроводжують виступи на Заході російських діячів культури, підтримавших дії Президента РФ Володимира Путіна в Україні^[3], наприклад Валерія Гергієва^[4], Володимира Співакова^[5], Ганни Нетребко^[6].

Нагороди

• Грант Президента України (1998—2001)
• Грант міжнародної добродійної програми «Нові Імена» (Москва, 1998)
• Диплом фестивалю молодих піаністів пам'яті Генріха Нейгауза (Москва, 1998)
• Грант фонду Скрябіна (Москва, 1999)
• Третій приз та приз за найкраще виконання твору Чайковського на п'ятому міжнародному конкурсі молодих піаністів Володимира Крайнєва (Харків, 2000)
• Диплом найкращому акомпаніатору на другому міжнародному скрипковому конкурсі імені Паганіні (Москва, 2004)
• Перший приз та чотири особливих приза на першому міжнародному конкурсі «Takamatsu International Piano Competition» (Японія, 2006)
• Повна стипендіальна програма та грант Манхеттенської школи музики (Нью-Йорк, 2006)
• Грант Наукового товариства імені Шевченка (Нью-Йорк, 2008)
• Перший приз на міжнародному фортепіанному конкурсі «Bradshaw and Buono International Piano Competition» (Нью-Йорк, 2010)

Примітки

1. Любов Базів (11 червня 2021). Дорж Бату, автор українських бестселерів «Моцарт 2.0» та дилогії «Франческа». Укрінформ. Процитовано 29 червня 2022.
2. Валентин Баришников (31 січня 2015). Вони є зброєю пропаганди Путіна – піаніст Гінтов про Гергієва і Нетребко. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 13 квітня 2015.
3. Деятели культуры России — в поддержку позиции Президента по Украине и Крыму (рос.). Міністерство культури Російської Федерації. 11 березня 2014. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 13 квітня 2015.
4. Гергиев обвинил американцев в разжигании вражды между Росией и Украиной (рос.). km.ru. 7 березня 2014. Архів оригіналу за 4 лютого 2015. Процитовано 13 квітня 2015.
5. Российские артисты поддержали агрессию Путина против Украины (СПИСОК) (рос.). glavcom.ua. 11 березня 2014. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2015.
6. Катерина Сліпченко (8 грудня 2014). Співачка Анна Нетребко передала гроші Олегу Царьову для Донбас-опери. zaxid.net. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2015.

Посилання

• Офіційний сайт
• Dr. Pavel Gintov // Lindeblad School of Music