Даванков Владислав Андрійович

Владислав Андрійович Даванков
рос. Владислав Андреевич Даванков
Заступник голови Державної Думи Федеральних зборів Російської Федерації
Нині на посаді
На посаді з12 жовтня 2021
Народився25 лютого 1984(1984-02-25) (40 років)
Смоленськ, РРФСР, СРСР[1]
Відомий якдепутат Державної Думи РФ
КраїнаРосія[1]
Alma materІсторичний факультет МДУ
Політична партіяНові люди (партія)
БатькоAndrey Davankovd
Нагороди
медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня Орден Дружби (Південна Осетія)
 Медіафайли у Вікісховищі

Владисла́в Андрі́йович Даванко́в (рос. Владисла́в Андре́евич Даванко́в; нар. 25 лютого 1984, Смоленськ) — російський громадський і політичний діяч, підприємець. Заступник голови Державної Думи Федеральних зборів Російської Федерації з 12 жовтня 2021 року[2]. Перший заступник керівника фракції партії «Нові люди» з 11 жовтня 2021 року[3]. Член фракції «Нові люди».

Заступник Генерального директора АНО «Росія — країна можливостей» (2018-2021).

Через підтримку російського вторгнення в Україну перебуває під міжнародними санкціями Євросоюзу[4], США[5], Великої Британії[6], України[7] та низки інших країн.

Кандидат на президентських виборах 2024 року від партії «Нові люди»[8].

Біографія

[ред. | ред. код]

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Владислав Даванков народився 25 лютого 1984 року в Смоленську в родині військового льотчика. Жив у місті до 17 років. Середню освіту здобув спочатку в смоленській школі № 3, а потім у гімназії № 1 імені Миколи Пржевальського[9].

У 2001 році поїхав до Москви, де вступив на історичний факультет МДУ ім. М. В. Ломоносова. Обрав кафедру нової та новітньої історії, спеціалізацію «Історія США». У 2006 році закінчив історичний факультет МДУ. Під керівництвом професорки Лариси Байбакової захистив дипломну роботу на тему «Проблема соціальної адаптації суспільства мормонів у США (остання третина XIX ст.)»[10].

У 2008 році закінчив Російський державний соціальний університет. Має науковий ступінь кандидат соціологічних наук.

Почав працювати в компанії Faberlic. У 2013 році обійняв посаду віцепрезидента компанії Faberlic (ВАТ «Фаберлік») Олексія Нечаєва.

У 2014 році здобув додаткову освіту — закінчив Московську школу управління «Сколково».

У липні 2016 року компанія Faberlic оголосила про запуск акселератора для стартап-проєктів у сфері FMCG[11].

«Росія — країна можливостей»

[ред. | ред. код]

У 2017 році став генеральним директором компанії Фонд підтримки освітніх програм «Капітани Росії». Того ж року було розпочато проєкт «Мій перший бізнес», керівником якого став Владислав Даванков. Проєкт заявлявся як конкурс для школярів і проходив з жовтня 2017 року по березень 2018 року в рамках відкритої платформи «Росія — країна можливостей». 100 найкращих учасників отримали гранти на навчання на факультеті бізнесу «Капітани» Російського економічного університету ім. Г. В. Плеханова.

22 травня 2018 року президент Росії Володимир Путін підписав указ про створення автономної некомерційної організації «Росія — країна можливостей». Її засновником стало Управління справами президента. Директором 26 червня 2018 року було призначено Олексія Комісарова. Владислав Даванков був призначений заступником генерального директора. А керувати проєктом «Мій перший бізнес» призначили Ярослава Самиліна[12].

На цій посаді Даванков займався розвитком уже наявних конкурсів, а також пошуком, розробкою та впровадженням нових проєктів. У 2018 році конкурс «Мій перший бізнес» став одним із проєктів АНО «Росія — країна можливостей», 1 жовтня 2018 року в Москві було оголошено старт 2-го конкурсу «Мій перший бізнес»[13].

У липні 2019 року Владислав Даванков був почесним гостем церемонії відкриття другої зміни платформи «Росія — країна можливостей» на майданчику Всеросійського молодіжного освітнього форуму «Територія смислів». Зміна проходила на базі майстерні управління «Сенеж» у підмосковному Солнечногорську[14].

У листопаді 2019 року в Сочі брав участь у Всеросійському конгресі організаторів заходів MEET IN SOCHI[15].

У березні 2020 року Олексій Нечаєв і Олександр Даванков створили політичну партію «Нові люди», яка того ж місяця отримала реєстрацію від Міністерства юстиції РФ. Владислав вступив до партії. Був керівником центрального виконавчого комітету партії «Нові люди».

У липні 2021 року на з'їзді партії «Нові люди» було затверджено список кандидатів для участі у виборах до Державної думи 8 скликання, які проводилися за змішаною системою. Даванкова занесли до списку в регіональну групу № 1 (Республіка Адигея, Краснодарський край) під номером 2 після Сергія Кусмакова, який ішов під № 1. За підсумками виборів, що відбулися 17-19 вересня 2021 року, «Нові люди» отримали за списком 13 мандатів. Один мандат отримала група № 1 і його передали Кусмакову. Однак той відмовився його прийняти та 29 вересня ЦВК передала мандат Владиславу Даванкову.

Депутат Державної думи

[ред. | ред. код]

У Держдумі 8 скликання увійшов до фракції «Нові люди». 12 жовтня 2021 року обраний заступником голови Держдуми від фракції «Нові люди»[16].

Як віцеспікер Державної думи координує діяльність комітетів з охорони здоров'я та культури. Організовує співпрацю Державної думи з Парламентською асамблеєю Середземномор'я, законодавчими органами Узбекистану, країн Північної Африки, Бельгії, Люксембургу та Мальти.

На початку лютого 2022 року в Сочі брав участь в організованій партією «Нові люди» конференції, присвяченій розвитку міста-курорту.

У середині лютого 2022 року на тлі повідомлень про підготовку вторгнення Росії в Україну Даванкову, як віцеспікеру Держдуми, поставили запитання: «Кому вигідне нагнітання напруженості навколо України?». Він відповів: «Ми точно знаємо, кому невигідно: жителям „ДНР“ і „ЛНР“, українцям і жителям Росії. Війна — це людські жертви, санкції, долар по 150 руб., стрибок цін на продукти. У Росії за межею бідності 16 млн осіб. Ми готові до того, що їх стане більше?»[17]. 22 лютого 2022 року депутати Держдуми та члени Ради Федерації підтримали визнання незалежності «ДНР» і «ЛНР» фактично одноголосно. За рішення проголосували й депутати від партії «Нові люди». Віцеспікер Держдуми Даванков тоді заявив: «Демократія — це коли ми дискутуємо до ухваленого рішення. А коли рішення ухвалено, потрібно діяти». Він також очікував рішучих і швидких дій уряду, бо є розуміння щодо того, що «санкції тільки посиляться, курс долара зросте і стане складніше»[18].

У червні 2023 року виступив із пропозицією скасувати домашні завдання для школярів[19].

Був висунутий кандидатом від партії «Нові люди» на виборах мера Москви, отримав 5,34 % голосів. У межах висунення Даванков заявив, що має намір домогтися рівномірного розвитку міста, запровадити мораторій на розширення й ущільнення столиці та запустити програму для навчання 100 000 дівчат цифровим спеціальностям[20].

Законотворча діяльність

[ред. | ред. код]

Був співавтором закону про заборону трансгендерного переходу в Росії, у розробку якого зробив великий внесок[21].

Президентські вибори 2024 року

[ред. | ред. код]
Докладніше: Президентська компанія Владислава Даванкова (2024)

25 грудня 2023 року Даванков подав документи у ЦВК для участі в президентських виборах 2024 року від партії «Нові люди», також підтриманий «Партією Росту»[8]. 28 грудня 2023 року ЦВК дозволила відкрити виборчий рахунок і ухвалила рішення про реєстрацію уповноважених. Для участі у виборах Даванкову як кандидату від парламентської партії не потрібно збирати підписи виборців на свою підтримку[22].

1 січня 2024 року Даванков подав документи у ЦВК для реєстрації кандидатом у президенти[23]. 5 січня Центрвиборчком РФ зареєстрував Владислава Даванкова як кандидата у президенти Росії від партії «Нові люди»[24].

Владислав Даванков поставив свій підпис на підтримку реєстрації на президентських виборах Бориса Надєждіна[25], Ради Рускіх (б'юти-блогерка) і планує розписатися за всіх інших кандидатів[26].

Санкції

[ред. | ред. код]

25 лютого 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, занесений до списку санкцій країн Євросоюзу у відповідь на рішення Росії визнати «ДНР» і «ЛНР» та на рішення про відправлення туди російських військ[27][28].

11 березня 2022 року внесений до списку санкцій Великої Британії за «визнання незалежності» двох регіонів в Україні[29].

30 вересня 2022 року його внесли до санкційного списку США у відповідь на «фіктивні референдуми» і «анексію територій України російськими окупаційними силами»[5][30][31]. Державний департамент зазначає, що депутати одноголосно ухвалили закон про фейки, а деякі депутати зіграли ключову роль у поширенні російського погляду про війну[32][33].

23 лютого 2023 року занесений до санкційного списку Канади «поплічників режиму», оскільки він «голосував за законодавство, пов'язане з вторгненням і спробою анексії чотирьох регіонів України»[34][35].

За аналогічними підставами перебуває в санкційних списках Швейцарії, Австралії, Японії, України та Нової Зеландії[36][37].

Оцінки

[ред. | ред. код]

За відомостями спеціального кореспондента «Медузи» Андрія Перцева, Владислав Даванков — племінник Олександра Даванкова, друга голови партії «Нові люди» Олексія Нечаєва і його партнера по Faberlic. Він допоміг познайомити Нечаєва з Ковальчуками та главою внутрішньополітичного блоку адміністрації президента, завдяки чому Нечаєва підтримували в Кремлі[38].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений, має двох дітей. Дід — Даванков Вадим Олександрович (1937-2022), учений-хімік. Батько — Андрій Даванков, генеральний директор ТОВ «Стариця Авіа», аероклубу в місті Стариця Тверської області[39].

Хобі: гольф і гра ґо[40].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Подяка президента Російської Федерації (30 грудня 2019) — за заслуги в організації та проведенні Року добровольця (волонтера) в Російській Федерації[41]
  • Почесний знак Росмолоді
  • Грамота до пам'ятної медалі «За безкорисливий внесок в організацію громадської акції взаємодопомоги „#МыВместе“» (2020)[42]
  • Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеню[43]
  • Орден Дружби (26 серпня 2023, «Південна Осетія») — за великий внесок у розвиток співробітництва між Республікою Південна Осетія та Російською Федерацією[44]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://sanctions.nazk.gov.ua/en/sanction-person/884/
  2. ↑ Осадча, Яна (15 листопада 2023). Росіяни почали доносити силовикам на веселку: нагадує ЛГБТ. Життя. Українська Правда. Процитовано 12 лютого 2024.
  3. ↑ Зарембо, Тетяна (8 лютого 2024). На вибори президента РФ зареєстрували 4 кандидати: що про них відомо (фото). Фокус. Процитовано 12 лютого 2024.
  4. ↑ Council Decision 2014/145/CFSP of 17 March 2014 concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine (англ.). EUR-Lex. 17 березня 2014. Процитовано 12 лютого 2024.
  5. ↑ а б Russia-related Designations and Designations Updates; Publication of Russia-related Frequently Asked Question. U.S. Department of the Treasury (англ.). Office of Foreign Assets Control. 30 вересня 2022. Процитовано 12 лютого 2024.
  6. ↑ CONSOLIDATED LIST OF FINANCIAL SANCTIONS TARGETS IN THE UK (PDF) (англ.). Office of Financial Sanctions Implementation HM Treasury. 2 листопада 2022. Архів оригіналу (PDF) за 10 листопада 2022.
  7. ↑ Зеленський, Володимир (7 вересня 2022). УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №637/2022. Офіційне інтернет-представництво Президента України. Процитовано 12 лютого 2024.
  8. ↑ а б Кацімон, Ольга (11 лютого 2024). У Путіна на президентських виборах буде три суперники. Суспільне Новини. Процитовано 12 лютого 2024.
  9. ↑ Зампред Госдумы РФ: «Смоленская Покровка — это моя малая родина, а кольцевая через Вязьму — интересная идея». Glavny.tv (рос.). 16 червня 2023. Процитовано 12 лютого 2024.
  10. ↑ Выпускные работы по истории США. Hist.msu.ru (рос.). Історичний факультет МДУ. Процитовано 18 січня 2024.
  11. ↑ Faberlic запускает первый в России акселератор для стартапов в сфере FMCG. New-retail.ru (рос.). Процитовано 12 лютого 2024.
  12. ↑ На конкурс «Мой первый бизнес» подали заявки более 200 тыс. школьников. VZ.ru (рос.). 31 жовтня 2018. Процитовано 12 лютого 2024.
  13. ↑ Открытие Международного Конкурса «Мой первый бизнес» (рос.). RSV.ru. Процитовано 12 лютого 2024.
  14. ↑ На «Территории смыслов» стартовала вторая смена. Informio.ru (рос.). 15 липня 2019. Процитовано 12 лютого 2024.
  15. ↑ MEET IN SOCHI: Итоги Всероссийского конгресса организаторов мероприятий. Business Travel Russia (рос.). Процитовано 12 лютого 2024.
  16. ↑ Депутаты избрали заместителей Председателя ГД. Государственная дума (рос.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
  17. ↑ «Нагнетание ситуации выгодно очень многим и никому в отдельности». Коммерсант. 19.02.2022
  18. ↑ Как Госдума и Совет Федерации обсуждали независимость ДНР и ЛНР. 22.02.2022
  19. ↑ В Госдуме предложили отменить домашнее задание для школьников. Архів оригіналу за 5 червня 2023. Процитовано 5 червня 2023.
  20. ↑ "Новые люди" выдвинули Даванкова кандидатом на выборах мэра Москвы. Интерфакс. 18 червня 2023. Архів оригіналу за 19 червня 2023. Процитовано 19 червня 2023.
  21. ↑ В Госдуму внесли законопроект о запрете смены пола. Какие положения включает инициатива. Российская Газета. 31 травня 2023.
  22. ↑ Новости, Р. И. А. (20231228T1224). ЦИК зарегистрировал уполномоченных ЛДПР и "Новых людей". РИА Новости (рос.). Процитовано 29 грудня 2023.
  23. ↑ Даванков подал документы на регистрацию кандидатом на выборах в президенты РФ. TACC. Процитовано 1 січня 2024.
  24. ↑ ЦИК зарегистрировал Даванкова кандидатом в президенты РФ. TACC. Процитовано 5 січня 2024.
  25. ↑ Даванков поставил подпись за Надеждина в Ярославле. ЗакС.Ру (рос.). Процитовано 22 січня 2024.
  26. ↑ Гражданский голод, «Новая газета Европа», 24.01.2024
  27. ↑ L_2022052EN.01000101.xml. eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 30 грудня 2022. Процитовано 30 грудня 2022.
  28. ↑ ЕC ввел санкции против 351 депутата Госдумы, которые одобрили признание Россией "ЛНР" и "ДНР". Настоящее Время (рос.). 23 лютого 2022. Архів оригіналу за 27 травня 2023. Процитовано 27 травня 2023.
  29. ↑ UK sanctions 386 Russian MPs over Ukraine invasion. BBC News. 11 березня 2022. Архів оригіналу за 26 травня 2023. Процитовано 26 травня 2023.
  30. ↑ Русская служба The Moscow Times (30 вересня 2022). США ввели санкции против всех российских сенаторов, Набиуллиной и членов семей чиновников. Русская служба The Moscow Times (рос.). Архів оригіналу за 9 січня 2023. Процитовано 26 травня 2023.
  31. ↑ Соединенные Штаты объявили о новых санкциях в отношении России. ГОЛОС АМЕРИКИ (рос.). 30 вересня 2022. Архів оригіналу за 30 травня 2023. Процитовано 27 травня 2023.
  32. ↑ Treasury Imposes Swift and Severe Costs on Russia for Putin’s Purported Annexation of Regions of Ukraine. U.S. Department of the Treasury (англ.). Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 23 березня 2023.
  33. ↑ Справка о результатах голосования по вопросу: (3 чтение) О проекте федерального закона № 464757-7 «О внесении изменений в Уголовный кодекс Российской Федерации и статьи 31 и 151 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации» (в части установления уголовной ответственности за действия, направленные на дискредитацию использования Вооруженных Сил РФ, за распространение заведомо ложной информации об использовании Вооруженных Сил РФ)
  34. ↑ Global Affairs Canada (4 лютого 2022). Sanctions – Russian invasion of Ukraine. GAC. Архів оригіналу за 31 травня 2022. Процитовано 26 травня 2023.
  35. ↑ Canada to send four more tanks to Ukraine, announces new Russian sanctions. The Globe and Mail. 24 лютого 2023. Архів оригіналу за 26 травня 2023. Процитовано 26 травня 2023.
  36. ↑ Даванков Владислав Андреевич, Государственная Дума, депутат, заместитель председателя. Rupep (рос.). Архів оригіналу за 30 грудня 2022. Процитовано 30 грудня 2022.
  37. ↑ Даванков Владислав Андрійович — біографія, досьє, активи. Війна & Санкції. Архів оригіналу за 22 березня 2024. Процитовано 12 лютого 2024.
  38. ↑ За деньги Нечаева. Под крышей Ковальчуков Спецкор «Медузы» Андрей Перцев рассказывает, как появилась партия «Новые люди», зачем она вообще нужна — и благодаря чему смогла прорваться в Госдуму. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
  39. ↑ Владислав Даванков биография, фото, карьера, личная жизнь. РБК (рос.). Процитовано 11 лютого 2024.
  40. ↑ Владислав Даванков. Росконгресс (рос.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
  41. ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 30.12.2019 г. № 455-рп О поощрении. Kremlin.ru (рос.). 30 грудня 2019. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 2 квітня 2022.
  42. ↑ 50 «Лидеров России» наградили благодарственными письмами Президента РФ и памятными медалями «За бескорыстный вклад в организацию Общероссийской акции взаимопомощи #МыВместе». Россия — страна возможностей.
  43. ↑ Даванков Владислав Андреевич. Нові люди (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
  44. ↑ Указ «О награждении Орденом Дружбы Даванкова В.А.». Presidentruo (рос.). Процитовано 12 лютого 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]