Джо Таскер

Джо Таскер
Народився12 травня 1948(1948-05-12) або 1948[1]
Кінґстон-апон-Галл, Східний Йоркширський Райдінг, Йоркшир і Гамбер, Англія, Велика Британія
Помер17 травня 1982(1982-05-17) або 1982[1]
Джомолунгма
Країна Велика Британія
Діяльністьальпініст
Alma materUshaw Colleged
Знання мованглійська

Джозеф «Джо» Томас Таскер (англ. Joseph Thomas Tasker; 12 травня 1948(1948травня12), Кінгстон-апон-Галл, Велика Британія — 17 травня 1982, Еверест) — британський альпініст, учасник кількох високогірних експедицій в Гімалаї та Китай, що здійснив низку першосходжень на такі вершини як Чангабанг (західною стіною), Конгур, Канченджанґа (північним гребенем). Перший англієць, який здійснив зимове сходження Північною стіною Айгера[К 1]. Пропав безвісти разом з Пітером Бордманом під час першого сходження північно-східним гребенем на вершину Евересту. Тіло не знайдено, обставини трагедії невідомі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 12 травня 1948 року в багатодітній (старший із десяти дітей) релігійній родині Тома та Бетті Таскерів. З 13 років навчався у Коледжі Юшоу[en] — католицької семінарії, яка готувала священнослужителів. За сім років навчання, зрозумівши, що це не його покликання, він залишив заклад, «прийнявши найважче рішення у своєму житті». А втім, у коледжі Джо здобув не лише прекрасну освіту, а також виховав у собі такі властиві священникам якості, як стоїцизм і пристосованість до «спартанського» способу життя. Після закінчення навчання він працював прибирачем сміття, а пізніше вступив до Манчестерського університету, в якому здобув ступінь з соціології. «Його прямолінійний характер і вміння спілкуватися з людьми з усіх верств суспільства долали будь-які бар'єри»[3][4].

Таскер захопився альпінізмом у 1965 році, прочитавши книжку Джека Олсена «Сходження до пекла» про трагічні події, пов'язані з підкоренням Північної стіни Айгера. Свого першого досвіду сходження він набув у розташованому обруч семінарії кар'єрі, де висота стін не перевищувала десяти метрів[5]. Пізніше він почав тренуватися в Альпах, переважно з Діком Реншоу, з яким познайомився під час навчання в університеті. У лютому 1975 року разом з ним вони стали першими британцями, що пройшли взимку Північну стіну Айгера[6], а восени цього ж року вони в альпійському стилі проклали новий маршрут на Дунагірі (Індія, 7066 м, південним контрфорсом, друге сходження на вершину)[7].

У 1976 році разом з Пітером Бордманом (з яким, на думку істориків, вони утворили чудову за збалансованістю зв'язку) Таскер пройшов новий маршрут на Чангабанг (6864 м) 1700-метровою вертикальною західною стіною, вкритою напливчастим льодом (друге сходження на вершину). Цей маршрут за складністю не поступається технічно складним маршрутам в Альпах, але, на відміну від них, проходить на висоті майже 7000 метрів[8].

У 1977 році разом із Майком Ковінгтоном (англ. Mike Covington) і Дагом Скоттом Джо зробив спробу сходження на Нупцзе північним гребенем, проте вона не увінчалася успіхом. Наступного року Кріс Бонінгтон запросив його в експедицію на К2, але після трагічної загибелі Ніка Есткурта[en] її завершили, не досягнувши значних успіхів. У 1979 році Таскер разом із Бордманом і Скоттом піднявся на Канченджанґу (8 598 м) — третю за висотою вершину світу за непройденим раніше північним гребенем. Сходження здійснили без використання кисню і в «альпійському стилі» (без допомоги висотних носіїв й організації проміжних таборів)[4].

У 1980 році Таскер організував власну експедицію на K2, але йому, Бордману та Діку Реншоу вдалося досягти лише 7 975 метрів, після чого негода змусила відступити. Після цього він спробував зробити зимове сходження на Еверест (західним гребенем), але воно також закінчилося невдачею[4][6]. 1981 року Таскер написав книгу «Жорстокий шлях на Еверест», присвячену зимовій спробі сходження 1980/81.

На початку липня 1981 року Таскер у складі альпіністської групи британської експедиції до Китаю (англ. The British Kongur Expedition) разом з Крісом Бонінгтоном, Пітером Бордманом й Аланом Роузом здійснив перше сходження на вершину Конгур[9], а у березні 1982 року він знову повернувся до підніжжя Евересту, щоб у складі експедиції Кріса Бонінгтона здійснити сходження за раніше непройденим і технічно дуже складним північно-східним гребенем. У середині травня Джо та Пітер Бордман вийшли на штурм вершини (сам Бонінгтон відмовився від продовження сходження через свій фізичний стан, а четвертий учасник — Дік Реншоу, спустився вниз через проблеми із серцем). Востаннє альпіністів спостерігали у телескоп увечері 17 травня поблизу Другої башточки — ключової ділянки маршруту. Радіозв'язку з ними не було, а з 18 травня зник і візуальний контакт. Через 10 днів відсутності Пітера Бордмана та Джо Таскера визнали загиблими[10][11]. Тіло Бордмана знайшла у 1992 році японсько-казахстанська експедиція в положенні сидячи на сніговому схилі поблизу вершини Другої башточки (з боку Евересту)[12], тіло Таскера поки не виявлено. Обставини трагедії невідомі[13].

Після смерті

[ред. | ред. код]

На згадку про Джо Таскера та Пітера Бордмана Кріса Бонінгтона засновано благодійний фонд The Boardman Tasker Charitable Trust, який здійснює підтримку авторів літературних творів, головною темою яких є гори. Фондом щорічно надається спеціальна премія[en]. Особистий архів Таскера — листи, документи, фотографії та літературні рукописи зберігаються у британському Фонді гірської спадщини (англ. Mountain Heritage Trust, також заснованому сером Крісом Бонінгтоном). У 2017 році фонд анонсував проведення виставки «Спадщина Джо Таскера»[14].

Незадовго до останньої експедиції на Еверест Джо завершив свою багато в чому автобіографічну книгу «Природна сцена», яка вийшла друком у 1982 році вже після його смерті. Пам'яті Джо у 1999 році вийшла книга Марії Коффі (англ. Maria Coffey) — близької подруги альпініста, з яким вона познайомилася у 1980 році, «Тендітна межа» (англ. Fragile Edge).

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Joe Tasker. Everest the Cruel Way: Climbing Mount Everest at its hardest: the 1980 winter attempt on the infamous west ridge. — Vertebrate Digital, 2013. — 160 с.
  • Joe Tasker. Savage Arena. — Vertebrate Digital, 2013. — 288 с.

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У хронології сходження на Айгер з 1252 до 2013 рік (Daniel Anker and Rainer Rettner) відомостей про сходження немає[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  2. ↑ Daniel Anker and Rainer Rettner (26 квітня 2013). Chronology of the Eiger from 1252 to 2013 (англ.). The Eiger North Face. Архів оригіналу за 28 травня 2015. Процитовано 5 червня 2015.
  3. ↑ David Cairns. Voices from the Clarences. BBC. Процитовано 28 червня 2016.
  4. ↑ а б в Dick Renshaw. Joe Tasker (1948-82) (PDF). The Boardman Tasker Charitable Trust. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 28 червня 2016.
  5. ↑ Joe Tasker. Chapter I // Savage Arena. — Vertebrate Publishing, 2013. — 300 с. — ISBN 9781906148751.
  6. ↑ а б Joe Tasker. The Boardman Tasker Prize. Процитовано 29 червня 2016.[недоступне посилання з Июнь 2019]
  7. ↑ JOE TASKER. DUNAGIRI, 1975 / Soli S. Mehta // The Himalayan Journa. — 1976. — Т. (13 грудня). Архівовано з джерела 17 квітня 2016.
  8. ↑ Stephen Venables. 1976 Two on Changabang West Wall // First Ascent. — Hachette UK, 2014. — 224 с. — ISBN 9781844037988.
  9. ↑ CHRISTIAN BONINGTON. THE BRITISH KONGUR EXPEDITION TO CHINA / Harish Kapadia // The Himalayan Journal. — 1982. — Т. (13 грудня). Архівовано з джерела 15 березня 2016.
  10. ↑ CHRISTOPHER S. WREN (7 червня 1982). BRITONS DIE TRYING AN UNCLIMBED WAY UP EVEREST. The New York Times. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 25 травня 2016.
  11. ↑ From the archive, 11 June 1982: Climbers relive Everest disaster. The Guardian. 11 червня 1982. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 25 травня 2016.
  12. ↑ Motomo Ohmiya, Valeri Khrishchaty. Everest's Northeast Ridge // American Alpine Journal. — 1993. — Т. 35 (13 грудня). — С. 15-18. Архівовано з джерела 17 серпня 2016.
  13. ↑ Maria Coffey (1 вересня 2003). The Survivors. Outside. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 1 липня 2016.
  14. ↑ Savage Arena: The Legacy of Joe Tasker. Alpine Club. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 5 липня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]