Джузеппе Ломбарді

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ломбарді.
Джузеппе Ломбарді
Народження11 травня 1886(1886-05-11)[1]
Дронеро, Кунео, П'ємонт, Італія
Смерть25 березня 1978(1978-03-25)[1] (91 рік)
Рим, Італія
Країна Італія
 Королівство Італія
ЗванняДивізійний адмірал[2]
Війни / битвиІталійсько-турецька війна
Перша світова війна
Друга світова війна
Нагороди
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер Савойського військового ордена
Кавалер Савойського військового ордена
Хрест «За військову доблесть» (Італія)
Хрест «За військову доблесть» (Італія)
Великий офіцер ордена Корони Італії
Великий офіцер ордена Корони Італії
Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря
Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Колоніального ордена Зірки Італії
Кавалер Колоніального ордена Зірки Італії
Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

Джузеппе Ломбарді (італ. Giuseppe Lombardi, 11 травня 1886, Дронеро - 25 березня 1978, Рим) - італійський адмірал, учасник Другої світової війни.

Біографія

[ред. | ред. код]

Джузеппе Ломбарді народився 11 травня 1886 року в місті Дронеро. У 1905 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1908 році в званні гардемарина. У званні молодшого лейтенанта брав участь в італійсько-турецькій війні. Брав участь в морському десанті з членів екіпажу броненосця «Січілія» в районі Триполі, за що був нагороджений срібною медаллю «За військову доблесть».

Під час Першої світової війни у званні лейтенанта був помічником капітана есмінця «Франческо Стокко». Був нагороджений Хрестом «За військову доблесть».

У 1923 році отримав звання капітана III рангу. Брав участь в десанті на Корфу під час конфлікту між Італією та Грецією. Після отримання звання капітана II рангу командував есмінцем «Лука Таріго». Протягом 1932-1935 років був військово-морським аташе в Іспанії та Португалії.

Після отримання звання капітана I рангу командував крейсером «Куарто» та був командувачем військово-морських сил Італії на Далекому Сході. Пізніше командував крейсером «Барі», який діяв у Червоному морі. Протягом 1935-1937 років командував важким крейсером «Больцано» і легким крейсером «Емануеле Філіберто Дука д'Аоста». У 1938 році отримав звання контрадмірала і був призначений командувачем військово-морського арсеналу в Ла-Спеції. Пізніше був командувачем військово-морських сил на Додеканесі зі штабом на Родосі.

Після вступу Італії у Другу світову війну у 1940 році отримав звання дивізійного адмірала. Близько року був керівником Служби секретної інформації флоту (італ. Servizio Informazioni Segrete, SIS), після чого був призначений командувачем VIII дивізії та брав участь у численних супроводах конвоїв в Африку. У листопаді 1941 року під час супроводу одного з конвоїв флагманський корабель дивізії «Дука дельї Абруцці» був атакований британськими підводними човнами та літаками-торпедоносцями та зазнав серйозних пошкоджень від влучання торпед, але зумів повернутись до Італії.

У 1942 році Джузеппе Ломбарді був призначений командувачем військово-морських сил Італії в Лівії зі штабом у Тобруці. На цій посаді 13-14 вересня 1942 року він успішно керував відбиттям десанту британських командос, за що був нагороджений Савойським військовим орденом.

У серпні 1943 року Джузеппе Ломбарді був призначений командувачем військово-морських сил Італії в західній Греції зі штабом у Патросі. Після капітуляції Італії 8 вересня 1943 року, допоки німці не захопити Патрос, він наказав всім кораблям, що були під його командуванням, негайно вирушити до Італії. Більшість кораблів успішно виконати цей наказ. Самому ж Джузеппе Ломбарді було запропоновано і надалі співпрацювати з німцями та перейти на службу до Італійської соціальної республіки. Проте Ломбарді відкинув будь-яку співпрацю і був поміщений у табір для військовополонених у місті Скоки у Польщі. Там він перебував до лютого 1945 року, допоки не був звільнений Червоною армією.

У 1946 році Джузеппе Ломбарді повернувся на батьківщину і того ж року був переведений в запас. У 1952 році отримав звання ескадреного адмірала. У 1957 році був консулом Італії в місті Сан-Мігель-де-Тукуман в Аргентині.

Помер у Римі 25 березня 1978 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The Dreadnought Project
  2. ↑ Quirinale.it

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861-1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.