Даг Голден | ||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народження | 28 вересня 1930 | |||||||||||||
Манчестер, Велика Британія | ||||||||||||||
Смерть | 7 квітня 2021 (90 років) | |||||||||||||
Прізвисько | Дугі (англ. Dougie)[1] | |||||||||||||
Громадянство | Англія | |||||||||||||
Позиція | півзахисник | |||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||
Альберт Дуглас Голден (англ. Albert Douglas Holden), більш відомий як просто Дуг Голден (англ. Doug Holden, 28 вересня 1930, Манчестер — 7 квітня 2021) — англійський футболіст, що грав на позиції півзахисника.
Виступав за клуби «Болтон Вондерерз», з яким став володарем Кубка і Суперкубка Англії, та «Престон Норт-Енд», а також національну збірну Англії.
Навчався у школі Принцесс-Роуд, де й розпочинав ігрову кар'єру. Пізніше виступав за команду YMCA Манчестера у Ланкаширській аматорській лізі, де грали також його троє братів. У 1948 році розпочав тренування з «Болтон Вондерерз», грав за молодіжну збірну Англії та пройшов військову службу. У Центральній лізі встиг зіграти 12 матчів за дубль «Болтона»[1], перш ніж дебютував за першу команду в листопаді 1951 року у грі проти «Ліверпуля».
Як гравець характеризувався як один з найкращих вінгерів, що вмів грати на обох флангах, що високо цінував тренер «Болтона» Білл Ріддінг. Номінально вважався лівим вінгером, але іноді переходив на правий фланг, що приносило користь команді[1].
За свою кар'єру він відіграв 11 сезонів (з них 10 у Першому дивізіоні Футбольної ліги), провівши 463 матчі у складі «Болтона» у всіх турнірах і забивши 44 голи[2]. Двічі з ним він виходив у фінал Кубка Англії: у 1953 році в запеклій боротьбі його команда програла «Блекпулу» з рахунком 3:4, а в 1958 році вона стала володарем Кубка, перемігши «Манчестер Юнайтед». Того ж року виграв з командою і Суперкубок Англії, здолавши «Вулвергемптон Вондерерз» з рахунком 4:1[3].
1962 року Голден перейшов виступати у команду «Престон Норт-Енд», за яку відзначився у фіналі Кубка Англії 1964 році проти «Вест Гем Юнайтед», втім його команда тоді програла 2:3 і трофей не здобула[4]. Усього Голден відіграв 89 матчів у Футбольній лізі за «Престон Норт Енд» та забив там 13 голів.
У березні 1959 року Голден зіграв за збірну Футбольної ліги Англії проти Ірландської ліги, а за місяць дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Англії проти Шотландії. У тому ж році він відіграв у матчах проти Італії, Бразилії, Перу та Мексики. У тому ж році був у заявці на гру проти США (8:1) в Лос-Анджелесі на стадіоні «Ріглі Філд», але на поле не вийшов.
Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 1 рік, провів у її формі 5 матчів.
Влітку 1965 року поїхав до Австралії, де грав за сіднейський клуб «Хакоах», в якому і завершив кар'єру у 1968 році. У 1966 році зіграв неофіційний матч за другу збірну Австралії проти «Роми»[1]. Надалі тренував австралійські команди, в 1970 повернувся до Англії, де деякий час працював з командою «Грімсбі Таун»[5].
У червні 1972 року був призначений тренером клубу «Дартфорд» з Південної футбольної ліги, але у серпні 1973 року був звільнений, незважаючи на виграш Кубка Кента.
Помер 7 квітня 2021 року на 91-му році життя[2]. На момент своєї смерті Голден залишався останнім живим учасником фіналу Кубка Англії 1953 року.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |