Едмунд Внук-Липинський

Едмунд Внук-Липинський
пол. Edmund Wnuk-Lipiński
Едмунд Внук-Липинський. Варшава, 17 квітня 2008 року.
Народився4 травня 1944(1944-05-04)
Суха (Куявсько-Поморське воєводство)
Помер4 січня 2015(2015-01-04) (70 років)
Варшава
ПохованняВавжишевський цвинтарd
ГромадянствоПольща Польща
Національністьполяк
Діяльністьписьменник, соціолог
Галузьсоціологія і політична соціологія
Alma materFaculty of Philosophy and Sociology, University of Warsawd і Варшавський університет (1966)[1]
Знання мовпольська
ЗакладУніверситет Нотр-Дам і Коледж Європи
Роки активності1978—2015
Напрямокфантастика
Жанроповідання, повість, роман
Magnum opus«Напіврозпад»
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)

Е́дмунд Внук-Липи́нський (пол. Edmund Wnuk-Lipiński; * 4 травня 1944(19440504), Суха — † 4 січня 2015, Варшава) — польський соціолог, письменник, що спеціалізувався в галузі фантастики.

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

1966 року Едмунд Внук-Липинський закінчив філософсько-суспільний факультет Варшавського університету. Здобув науковий ступінь доктора наук, а згодом — ступінь габілітованого доктора в галузі соціології[2]. У 1992 році став професором гуманітарних наук. Внук-Липинський спеціалізувався в соціології політики.

Він став засновником та першим директором Інституту політичних досліджень Польської академії наук. Внук-Липинський читав лекції в Інституті гуманітарних наук у Відні, в Університеті Нотр-Дам, у вищих навчальних закладах Канади, Норвегії, Франції (Національний центр наукових досліджень — Centre national de la recherche scientifique), Болгарії та Німеччини (Берлінський науковий колегіум — Wissenschaftskolleg). Був стипендіатом Віденського інституту гуманітарних наук (Institut für Die Wissenschaften vom Menschen), належав до численних міжнародних соціологічних товариств.

Внук-Липинський був завідувач кафедри соціології вищого навчального закладу Collegium Civitas у Варшаві. У 2006—2012 роках виконував обов'язки ректора цього університету. Також був членом патронатної ради Ягеллонського інституту.

Він був радником у галузі соціальної політики у профспілці «Солідарність», брав участь у дискусіях Круглого стола від імені демократичної опозиції. З 1989 по 1991 керував групою наукових радників у Громадянському парламентському клубі[3]. З 2008 року Внук-Липинський належав до Ради в галузі освіти і досліджень при президентові Польщі[4][5]. У 2010 році Внук-Липинський був членом комітету підтримки Броніслава Коморовського на позачергових президентських виборах у Польщі[6].

5 жовтня 2011 року президент Польщі Броніслав Коморовський удостоїв Едмунда Внука-Липинського звання Командора Ордена Відродження Польщі «за видатні досягнення в науково-дослідній, освітній і соціальній діяльності, за популяризацію науки в Польщі та в усьому світі»[7].

Едмунд Внук-Липинський помер 4 січня 2015 року після важкої хвороби у Варшаві[8][9]. Прощання відбулося 9 січня в церкві святої Анни, а поховали Внука-Липинського на Вавжишевському цвинтарі[pl][10][11][12].

Літературна творчість

[ред. | ред. код]

Як письменник Едмунд Внук-Липинський спеціалізувався в жанрі соціологічної фантастики, описуючи ставлення людей з різних соціальних верств до панування тоталітарної держави. Поряд із Янушем Зайделем був основоположником цієї течії в польській науковій фантастиці.

Внук-Липинський дебютував 1968 року оповіданням «Кшись» («Krzyś»)[13], надрукованим у журналі «Горизонти техніки». Згодом опублікував збірку оповідань «Пророцтво» («Przepowiednia») у виданні «Polska nowela fantastyczna», том 6, 1986.

Він опублікував також трилогію «Апостезіон» («Apostezjon»), що складається з книжок «Вир пам'яті» («Wir pamięci», 1979), «Напіврозпад» («Rozpad połowiczny», 1988) та «Засновницьке вбивство» («Mord założycielski», 1989). 2000 року видавництво «SuperNOWA» випустило у світ єдине повне видання цього циклу (з поновленням тексту, який спочатку був вилучений внаслідок цензурного втручання).

У 1988 році письменника нагородили премією імені Януша Зайделя за «Напіврозпад»[3] і премією «Шльонкфа».

Оповідання Внука-Липинського «Діалог через річку» («Dialog przez rzekę») (1985) перекладено угорською мовою: «Párbeszéd a folyón át» (1986).

Публікації в галузі соціології

[ред. | ред. код]
  • Praca i wypoczynek w budżecie czasu, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Gdańsk 1972
  • Metody badania czasu wolnego a socjologiczna interpretacja materiału empirycznego. Referat, Komitet Statystyki i Ekonometrii PAN, Gdańsk 1973
  • Czas wolny. Współczesność i perspektywy, Instytut Wydawniczy CRZZ, Warszawa 1975
  • Problematyka kształtowania się potrzeb czytelniczych, Instytut Książki i Czytelnictwa BN, Warszawa 1975
  • Rozumienie kultury. Szkice socjologiczne, Instytut Wydawniczy CRZZ, Warszawa 1979
  • Budżet — struktura społeczna — polityka społeczna, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wrocław 1981
  • Rozpad połowiczny. Szkice z socjologii transformacji ustrojowej, Instytut Studiów Politycznych PAN, Warszawa 1991
  • Demokratyczna rekonstrukcja. Z socjologii radykalnej zmiany ustrojowej, Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa 1996
  • Granice wolności. Pamiętnik polskiej transformacji, Scholar, Warszawa 2003
  • Świat międzyepoki, Znak, Kraków 2004
  • Socjologia życia publicznego, Scholar, Warszawa 2005

Ушанування

[ред. | ред. код]
  • Іменем Внука-Липинського названо Інститут соціології — складову частину варшавського вишу «Collegium Civitas»[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://nauka-polska.pl/#/profile/scientist?id=49507
  2. ↑ Autorzy nominowani do Nagrody Fandomu Polskiego im. Janusza A. Zajdla. fandom.art.pl. Процитовано 5 жовтня 2011.
  3. ↑ а б Edmund Wnuk-Lipiński w serwisie „Ludzie Wprost”. Процитовано 5 жовтня 2011.
  4. ↑ Grono kompetentnych osób. Президент Польщі. 19 лютого 2008. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 января 2015.
  5. ↑ Rada do spraw Edukacji i Badań Naukowych przy Prezydencie RP. Президент Польши. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  6. ↑ Komitet poparcia Bronisława Komorowskiego. onet.pl. 16 травня 2010. Процитовано 26 квітня 2014.
  7. ↑ Lista odznaczonych pracowników naukowych. Президент Польщі]]. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  8. ↑ Prof. Edmund Wnuk-Lipiński nie żyje. Wiadomości - Gazeta.pl. 4 січня 2015. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  9. ↑ Odszedł wybitny socjolog. Profesor Edmund Wnuk-Lipiński nie żyje. Dziennik.pl. 4 січня 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  10. ↑ Edmund Wnuk-Lipiński. Gazeta Wyborcza. 8 січня 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  11. ↑ Pogrzeb prof. Edmunda Wnuk-Lipińskiego. Collegium Civitas. 5 січня 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  12. ↑ Żegnamy profesora Edmunda Wnuk-Lipińskiego. Instytut Spraw Publicznych. 9 січня 2015. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  13. ↑ Владимир Аникеев. НАУЧНАЯ ФАНТАСТИКА ПОЛЬШИ: ПИСАТЕЛИ И КРИТИКИ НАУЧНОЙ ФАНТАСТИКИ В ПОЛЬСКОЙ РЕСПУБЛИКЕ. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
  14. ↑ «Instytut Socjologii im. Edmunda Wnuk-Lipińskiego». Сайт civitas.edu.pl. Прочитано 19.03.2020. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 19 березня 2020.

Зовнішні зв'язки

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Едмунд Внук-Липинський (пол.)