Ейла Пеннанен

Ейла Пеннанен
фін. Eila Pennanen Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася8 лютого 1916(1916-02-08)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Тампере, Тавастгуська губернія, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла23 січня 1994(1994-01-23)[1][2] (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Тампере, Або-Б'єніборзька губернія, Фінляндія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Фінляндія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьперекладачка, драматургиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфінська Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриLeo Pennanend Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зAlpo Vammelvuod Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Ся́де Е́йла Тальві́ккі Пе́ннанен (фін. Säde Eila Talvikki Pennanen; *8 лютого 1916(19160208), Тампере, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія, тепер Фінляндія — 23 січня 1994, Тампере, Фінляндія) — фінська письменниця, критикиня, есеїстка і перекладачка.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Ейла Пеннанен народилась в родині фабриканта Х'юго Генріка Пеннанена і Хільми Марії Пеннанен (уроджена Енегрен).

Закінчила школу в 1936 році, здобула ступінь бакалавра філософії в Гельсінкському університеті в 1940 році, згодом здобула бібліотечну освіту в 1947 році.

Пеннанен була одружена з рекламним журналістом Алпо Ваммелвуо від 1945 до 1953 року. У шлюбі народилися діти Але (1945–1997) і Ханно (1947–1994).

У 1961–1973 роках Ейла Пеннанен була одружена з журналістом і фінським перекладачем Юхані Яскарі. Разом вони переклали декілька творів.

Брала участь у трудовій службі в Карелії під час Зимової війни та війні-продовженні. Повернувшись звідти, написала свій перший твір — студентський роман «До війни була молодість» (Ennen sotaa oli nuoruus).

Окрім письменницької роботи, у 1940—1950-х роках працювала архіваріусом, бібліотекарем WSOY, редакторкою реклами та секретарем редакції культурного журналу Parnasso.

У 1960—1970-х роках викладала в Гельсінкському університеті.

Е. Пеннанен — активна громадська і поважна культурна діячка, входила до складу Державної ради з літератури та правління Спілки письменників Фінляндії.

З доробку

[ред. | ред. код]

Ейла Пеннанен була плідною романісткою і майстринею оповідання, а також відомою фінською перекладачкою. Вона також писала п'єси, радіопередачі, есе та книги для молоді.

Вважається, що magnum opus авторки — це трилогія «Тампере», до якої входять Himmu's rakkuadet (1971), Koreude äjärnu (1972) і Ruusuköynnös (1973).

У 1950-х роках за романтичними книгами 1940-х років вийшов великий історичний роман письменниці «Свята Біргітта» (Pyhä Birgitta), який розповідає історію життя святої Біргітти, шведської святої та провидиці, яка жила в 14 столітті.

У творах 1960-х розвиває соціальну тематику, критики нерідко називають її зображувачем типового представника середнього класу. У ці роки (1960-ті) письменниця притримувалась лівих ідей, не в останню чергу, завдяки своєму двоюрідному брату, письменнику Ярно Пеннанену.

Твори Е. Пеннанен вирізняють розгорнуті картини життя і глибокий психологічний аналіз.[5]

  • Ennen sotaa oli nuoruus (romaani, 1942)
  • Kaadetut pihlajat (romaani, 1944)
  • Proomu lähtee yöllä (romaani, 1945)
  • Pilvet vyöryvät (romaani, 1947)
  • Leda ja joutsen (romaani, 1948)
  • Kattoparveke (romaani, 1950)
  • Tornitalo (novellikokoelma, 1952)
  • Pyhä Birgitta (romaani, 1954)
  • Tunnussana ystävyys (nuortenromaani, 1956)
  • Pasianssi (novellikokoelma, 1957)
  • Valon lapset (romaani, 1958)
  • Kylmät kasvot (radiokuunnelma, 1960)
  • Kaksin (novellikokoelma, 1961)
  • Mutta (romaani 1963)
  • Tunnustelua (esseitä, 1965)
  • Mongolit (romaani, 1966)
  • Tilapää (romaani, 1968)
  • Pientä rakkautta (novellikokoelma, 1969)
  • Aurinkomatka (näytelmä, 1970)
  • Kiitos harhaluuloista (runoja, 1970)
  • Himmun rakkaudet (romaani 1971)
  • Kultaiset leijonankäpälät (radiokuunnelma, 1971)
  • Koreuden tähden (romaani 1972)
  • Ruusuköynnös (romaani, 1973)
  • Naisen kunnia (romaani, 1975)
  • Kapakoitten maa (romaani, 1977)
  • Äiti ja poika (radiokuunnelma, 1977)
  • Mies ja hänen kolme vaimoaan (radiokuunnelma, 1978)
  • Äiti ja poika ja muita kuunnelmia (kuunnelmakokoelma, 1979)
  • Lapsuuden lupaus (romaani, 1979)
  • Se pieni ääni (romaani, 1980)
  • Naivistit (romaani, 1982)
  • Santalahden aika (romaani, 1986)
  • Kulmatalon perhe (romaani, 1988)
  • Luettuja, läheistä (esseitä, 1990)
  • Kirjan kannet auki. Johdatus lukemiseen. Helsinki: Työväen sivistysliitto. 1990. ISSN 951-701-301-9 ISBN 951-701-301-9. {{cite book}}: Перевірте значення |issn= (довідка)
  • Tyttölapsi (romaani, 1992)

Визнання

[ред. | ред. код]

Ейла Пеннанен була нагороджена медаллю Pro Finlandia в 1968 році та нагородою Мікаеля Агріколи в 1962 і 1971 роках, іншими відзнаками і преміями.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Eila Pennanen — SLS.
  4. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  5. ↑ Об авторах // Совремеменная финская новелла. — М.: Художественная литература, 1985. — 591 с. — С. 581 (рос.)

Джерела та посилання

[ред. | ред. код]