Елеонора-Жустін Руфлін

Елеонора-Жустін Руфлін
Народилася1831
Париж
Померла13 жовтня 1905(1905-10-13)
Париж
Діяльністьписьменниця
У шлюбі зП'єр Наполеон Бонапарт
ДітиЖанна Бонапарт і Ролан Бонапарт

Принцеса Елеонора-Жустін Бонапарт (до шлюбу Руфлін; (1831, Париж — 13 жовтня 1905(1905-10-13), Париж)) — дружина принца П'єра-Наполеона Бонапарта. Під псевдонімом Ніна Бонапарт опублікувала мемуари «Історія мого життя». Через селянське походження її морганатичний шлюб з принцом П'єром-Наполеоном, хоча визнаний католицькою церквою, не був прийнятий Наполеоном III та родиною Бонапартів, тому не отримав цивільної легітимності до падіння Другої Французької імперії.

Раннє життя та походження

[ред. | ред. код]

Елеонора-Жустін Руфлін народилася 1 липня 1832 року в Парижі у Франції, в селянській родині Жюльєна Руфліна та Жустін Букар. У неї була сестра Еліза.

Шлюб

[ред. | ред. код]

У 1852 році Руфлін одружилася з принцом П'єром-Наполеоном Бонапартом під час католицької церемонії в Кальві, Верхня Корсика.[1] Її чоловік був сином Люсьєна Бонапарта, Першого принца Каніно і Мусіньяно та Александріни де Блешам, а також племінником імператора Наполеона I . Дім Бонапарта не схвалив шлюб через соціальне походження Руфлінів та не дозволив укладенню громадського шлюбу до падіння Другої Французької імперії.

У неї було п'ятеро дітей, тільки двоє з них вижили:

  • Принц Ролан Бонапарт (1858—1924) — одружився з Марі-Фелікс Блан
  • Принцеса Жанна Бонапарт (1861—1910) — одружена з Крістіаном, маркізом де Вільнев-Ескаплон

Руфлін була бабусею принцеси Марі Бонапарт і допомагала виховувати її після того, як її мати Марі-Фелікс Блан померла в 1882 році.

Пізніше життя

[ред. | ред. код]

Руфлін та її чоловік переїхали з Корсики до Парижа. Після того, як її чоловік убив Віктора Нуара на дуелі, сім'я знайшла притулок в абатстві Нотр-Дам д'Орваль у Бельгії.[2] Після того, як у її чоловіка була низка романів, Руфлін переїхала до Великої Британії і відкрила модний бутик у Лондоні. Її бізнес був невдалим, і вона повернулася до Парижа з дітьми. Повернувшись у Францію, Елеонора-Жустін організувала шлюби свого сина з Марі-Фелікс Блан, спадкоємицею, та свої доньки з дворянином Крістіаном де Вільневом-Есклапоном.

Елеонора-Жустін Руфлін опублікувала мемуари «Історія мого життя» під псевдонімом Ніна Бонапарт. Вона цікавилася політикою і була критикинею Альфреда Дрейфуса.

Родовід

[ред. | ред. код]

Смерть

[ред. | ред. код]

Влітку 1905 року Руфлін захворіла на стенокардію. Вона померла 13 жовтня 1905 року в особняку свого онука в Парижі і була похована на цвинтарі Гонар.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Annuaire de la noblesse de France et des maisons souveraines de l'Europe. Bureau de la publication. 4 червня 1897. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  2. ↑ Prince Bonaparte's Herbarium. napoleon.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 10 квітня 2022.
  3. ↑ Press kit (PDF). www.shangri-la.com. Архів оригіналу (PDF) за 2 жовтня 2020. Процитовано 4 червня 2019.