Ельвіо Сото

Ельвіо Сото
Народився21 лютого 1930(1930-02-21)[1][2]
Сантьяго, Чилі
Помер29 листопада 2001(2001-11-29)[1][2] (71 рік)
Сантьяго, Чилі[3]
Країна Чилі
Діяльністькінорежисер, режисер, сценарист
Alma materЧилійський університет
Знання мовфранцузька[1]
ДітиRicarte Sotod
IMDbID 0815534

Ельвіо Сото (21 лютого 1930, Сантьяго, Чилі — 29 листопада 2001, там само) — видатний чилійський кінорежисер 1960-1970-х років.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 21 лютого 1930 року у Сантьяго, столиці Чилі в родині Луїса та Леоніти Сото. Вивчав право. Емігрував з Чилі, спочатку до Аргентини, де знімав любительські фільми, згодом до Еквадору, де працював на радіо. Написав кілька книг, серед яких — «Тиждень за тижнем».

Після повернення до Чилі починає знімати фільми на соціальну тематику. Зйомки веде на 16-мм кінокамеру. Перший його короткометражний фільм, знятий у жанрі «неореалізму» за допомогою студії експериментального кіно Чилійського університету, називався «У мене був товариш».

Опісля перших короткометражних фільмів, у 1968 році Сото знімає першу картину «повного метру» під назвою «Lunes 1, domingo 7» (оператор — Фернандо Беллет).

У 1969 році створює фільм «Кривава пляма» (ісп. «Caliche sangriento»), найбільш неоднозначний зі своїх фільмів. Проте цензура при уряді президента Едуардо Фрей Монтальва перед випуском фільму у прокат видалила деякі сцени. При цьому фільм все одно користувався широкою популярністю, проте преса замовчувала успіх цього фільму.

Після приходу до влади Сальвадора Альєнде Ельвіо Сото було запрошено на роботу у Національне телебачення Чилі. Через надмірну завантаженість він лише у 1971 році знімає свій наступний 70-хвилинний фільм «Я голосую за рушницю» («Voto más fusil»).

Далі він працює над фільмом, у котрому перемішуються реальні та вигадані події, — «Метаморфози голови політичної поліції» (ісп. «Metamorfosis de un jefe de la policía», 1973 рік).

Після того, як у країні стався державний переворот, Ельвіо Сото емігрує до Європи, де згодом знімає на основі реальних подій свій перший «європейський» фільм «Над Сантьяго йде дощ», де зображуються дні перевороту, викрадення і тортури людей. Цей фільм був широко визнаний у Європі, Азії та Північній Америці, але заборонений піночетівським військовим режимом.

Тривалий час Ельвіо Сото страждав у вигнанні у далеких країнах, аж поки не зміг повернутися в Чилі у дев'яностих роках. Повернувшись на батьківщину, він віддає усі свої сили навчанню нових поколінь кінорежисерів.

Разом із чилійськими режисерами Мігелемь Літтіною, Патрісіо Гусманом і Раулем Руїсом, Ельвіо Сото вважається частиною так званої «Чилійської школи» кінематографу.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Режисер, сценарист

[ред. | ред. код]

Продюсер

[ред. | ред. код]
  • Сонця острова Пасхи (фр. Les soleils de l'Ile de Pâques) (1972), Франція Бразилія Чилі;
  • Азбука Любові (ісп. El ABC del amor) (1966)
  • Érase un niño, un guerrillero, un caballo... (1967)
  • Mundo mágico (1967)

Актор

[ред. | ред. код]
  • Місяць над Парадором (англ. Moon Over Parador), (1988), режисер Пол Мазурскі, США.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в CineChile
  3. ↑ Freebase Data Dumps — Google.

Джерела

[ред. | ред. код]