Елісон Башфорд

Елісон Башфорд
Народилася9 липня 1963(1963-07-09)[1] (61 рік)
Сідней, Австралія
Країна Австралія[2]
Діяльністьісторикиня
Alma materКембриджський університет (2015)
Університет Сіднея (1996)
Галузьісторія науки[3]
ЗакладУніверситетський коледж Лондона
Університет Сіднея
Університет Нового Південного Уельсу
Кембриджський університет[4]
Університет Нового Південного Уельсу
Вчене званняпрофесор[5]
Нагороди

Елісон Башфорд (англ. Alison Caroline Bashford; нар. 9 липня 1963, Сідней, Австралія) — австралійський історик та письменниця. Спеціалізується в галузях історії науки, глобальної історії та історії навколишнього середовища — по-новому оцінюючи сучасний світ з XVIII по XX століття.

Доктор філософії (1996), професор Університету Нового Південного Уельсу, насамперед професор Кембриджа і феллоу його Джизус-коледжу (нині почесний феллоу [6] ). Член Австралійської академії гуманітарних наук (2010) [7] та Британської академії (2017) [8], Королівського товариства Нового Південного Уельсу (2017) [9]. Лауреатка премії Дена Девіда (2021) [10].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Навчалася в Сіднейському університеті, отримала освітній ступінь бакалавра з відзнакою та університетську медаль (1990) за академічні досягнення. Там же 1996 року отримала освітньо-наукову ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію «Nursing bodies: the gendered politics of health in Australia and England, 1860-1910». Займалася в Австралійському національному університеті. Ранні дослідження присвячені історії Британської імперії та Австралії. З 2013 року працює у Кембриджі як іменний професор (Vere Harmsworth Professor of Imperial and Naval History[en] ) і дійсний член Джізус-коледжу. З 2017 року дослідницький професор історії Університету Нового Південного Уельсу. У 2009-2010 роках працювала на кафедрі історії науки Гарвард. Відзначено Cantemir Prize (2011). Співорганізаторка конференції Malthus: Food, Land, People (2016) [11]. У травні 2018 році читала Wiles Lectures [6].

Відзнаки

[ред. | ред. код]

У 2010 році Бешфорд було обрано членом Австралійської академії гуманітарних наук[12]. У липні 2017 року її обрали членом Британської академії, національної академії гуманітарних і соціальних наук Сполученого Королівства[13]. Вона також є членом Королівського товариства Нового Південного Уельсу[14]. У 2021 році вона отримала премію Дена Девіда[15].

Вибрані праці

[ред. | ред. код]

Окрім ряду розділів у книгах і рецензованих журнальних статей, Бешфорд є авторкою або редакторкою наступні книги:

Книги

[ред. | ред. код]
Авторка шести книг[16].
  • Purity and Pollution: Gender, Embodiment and Victorian Medicine (Macmillan, 1998).
  • Imperial Hygiene: A Critical History of Colonialism, Nationalism and Public Health (Palgrave Macmillan, 2004).
  • Griffith Taylor: Visionary, Environmentalist, Explorer (University of Toronto Press/National Library of Australia Press, 2008). У співавторстві з Керолін Стрендж.
  • Global Population: History, Geopolitics, and Life on Earth (Columbia University Press, 2014).
  • The New Worlds of Thomas Robert Malthus: Re-reading the Principle of Population (Princeton University Press, 2016). У співавторстві з Джойсом Чапліном[17].
  • An Intimate History of Evolution: The Huxleys in Nature and Culture, (Allen Lane, 2022). The Huxleys: An Intimate History of Evolution, (University of Chicago Press, 2022).
Редакторка семи книг
  • Contagion: Historical and Cultural Studies (Routledge, 2001). Співредактор з Claire Hooker. New edition: Contagion: Epidemics, history and culture from smallpox to anthrax (Pluto Press, 2003).
  • Isolation: Places and Practices of Exclusion (Routledge, 2003). Співредактор із Керолін Стрендж.
  • Medicine at the Border: Disease, Globalization and Security from 1850 to the Present (Palgrave Macmillan, 2006).
  • The Oxford Handbook of the History of Eugenics (Oxford University Press, 2010). Співредактор із Філіппою Левін.
  • The Cambridge History of Australia, 2 vols (Cambridge University Press, 2013). Співредактор із Стюарт Макінтайр.
  • Pacific Histories: Ocean, Land, People (Palgrave Macmillan, 2014). Співредактор із Девідом Армітажем. ISBN 9781137001634
  • Oceanic Histories (Cambridge University Press, 2018), з Девідом Армітажем та Суджитом Сівасундарамом.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Czech National Name Authority Database as Linked Data, Báze národních jmenných autorit v podobě propojených dat
  4. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  5. ↑ https://www.theguardian.com/books/2022/oct/02/an-intimate-history-of-evolution-by-alison-bashford-review-the-compelling-story-of-the-huxley-family
  6. ↑ а б New Honorary Fellows elected | Jesus College in the University of Cambridge. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  7. ↑ Fellows - Australian Academy of the Humanities. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 17 червня 2021.
  8. ↑ Professor Alison Bashford FBA | The British Academy. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  9. ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 30 червня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  10. ↑ Prof. Alison Bashford. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  11. ↑ Malthus: Food, Land, People - CRASSH
  12. ↑ Bashford, Alison, FAHA. Humanities.org.au. 22 лютого 1999. Архів оригіналу за 5 лютого 2014. Процитовано 12 лютого 2014.
  13. ↑ Elections to the British Academy celebrate the diversity of UK research. British Academy. 2 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.
  14. ↑ Fellows – The Royal Society of NSW. www.royalsoc.org.au. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 27 червня 2018.
  15. ↑ Dan David Prize 2021
  16. ↑ Five UNSW researchers honoured by Royal Society of NSW | UNSW Newsroom. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  17. ↑ An Intimate History of Evolution. Архів оригіналу за 11 жовтня 2022. Процитовано 11 жовтня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]