Ендрю Губерман

Ендрю Губерман
Народився1975 Редагувати інформацію у Вікіданих
Пало-Альто, Санта-Клара, Каліфорнія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьнейронауковець, науково-педагогічний працівник, викладач університету, подкастер Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьнейробіологія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСтенфордський університет, Університет Каліфорнії в Дейвісі (2004), Gunn High Schoold, Університет Каліфорнії в Санта-Барбарі і Університет Каліфорнії (Берклі) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладСтенфордський університет і Університет Каліфорнії в Сан-Дієго[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтmed.stanford.edu/profiles/andrew-huberman Редагувати інформацію у Вікіданих

Ендрю Д. Губерман (1975 Редагувати інформацію у Вікіданих, Пало-Альто, Каліфорнія Редагувати інформацію у Вікіданих) — американський нейробіолог і постійний доцент кафедри нейробіології Медичної школи Стенфордського університету, який зробив значний внесок у дослідження розвитку мозку, нейропластичності та регенерації нервової системи. Значна частина його роботи зосереджена на зоровій системі, включаючи механізми, що контролюють опосередковану світлом активацію циркадних і вегетативних центрів збудження в мозку, а також контроль мозку над свідомим зором.[2][3] 

Губерману приписують винахід терміну «глибокий відпочинок без сну» ("Non-Sleep Deep Rest", NSDR), що стосується практик, які переводять мозок і тіло в поверхневий сон, щоб прискорити нейропластичність і допомогти компенсувати розумову та фізичну втому.[4][5][6]

Освіта

[ред. | ред. код]

Губерман закінчив середню школу Генрі М. Гунна в 1993 році. Він отримав ступінь бакалавра в Університеті Каліфорнії в Санта-Барбарі в 1998 р., ступінь магістра в Університеті Каліфорнії в Берклі в 2000 р. та ступінь доктора філософії з нейронауки в Каліфорнійському університеті у Девісі в 2004 р.[7]

Дослідження в аспірантурі та докторантурі

[ред. | ред. код]

З 1998 по 2000 рр. Губерман працював у лабораторії Ірвінга Цукера, а також працював з Марком Брідлавом з Каліфорнійського університету в Берклі у складі команди, яка визначала, як рання дія андрогенів впливає на розвиток,[8] і виконав перші експерименти з визначення структури бінокулярних зорових шляхів, які встановлюють "циркадний годинник" у гіпоталамусі.[9] У 2000-2004 рр. працював докторантом у лабораторії Барбари Чепмен у Центрі нейронауки Каліфорнійського університету в Девісі, де виявив, що нервова активність і молекули, що направляють формування аксонів, працюють узгоджено, щоб забезпечити правильний "монтаж" бінокулярних карт у мозку.[10][11][12] З 2005 по 2010 рр. Губерман був науковим співробітником, стипендіатом фонду Хелен Хей Вітні, у лабораторії Бена А. Барреса.

Дослідження лабораторії Губермана

[ред. | ред. код]

З 2011 по 2015 рр. Губерман працював доцентом кафедри нейробіології та нейронаук в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго. Його лабораторія вперше використала генетичні інструменти для вивчення функції зорової системи, розвитку та захворювань.[13][14][15][16][17][18] Серед відкриттів лабораторії Губермана було виявлення того, що певні типи нейронів сітківки дегенерують на ранніх стадіях глаукоми[19] — поширеної хвороби, що призводить до погіршення зору у понад 70 мільйонів людей, і від якої немає ліків.

Після переїзду в Стенфорд у 2016 році Губерман виявив і опублікував статтю[20] про те, що використання неінвазійних методів, таких як візуальна стимуляція, може посилити регенерацію пошкоджених нейронів сітківки, що призводить до часткового одужання від сліпоти, особливо коли стимуляція поєднується з певними формами генної терапії. Ця робота широко висвітлювалася в популярній пресі, включаючи журнали Time і Scientific American, і є частиною ініціативи Audacious Goals Національного інституту очей, спрямованої на відновлення зору у сліпих. Лабораторія Губермана поширила ці висновки для розробки клінічних випробувань на людях з використанням технології віртуальної реальності для стимуляції регенерації та пластичності пошкоджених нейронів сітківки та інших зорових систем.[21]

У 2017 р. Лабораторія Губермана створила платформу віртуальної реальності для дослідження нейронних механізмів, що лежать в основі патологічного страху та тривоги. Ця робота включала збір 360-градусного відео різних сценаріїв, що викликають страх, таких як акрофобія (страх висоти) та клаустрофобія (страх закритих приміщень), а також нетипових ситуацій, що викликають страх, таких як плавання з великими білими акулами. Платформа віртуальної реальності Губермана націлена на відкриття, які призведуть до розробки нових інструментів для людей, щоб коригувати свій стан, щоб сприяти адаптивному подолання стресу. Перша частина цієї роботи була опублікована в журналі Current Biology у 2021 р.[22] у співпраці з нейрохірургом і нейронауковцем Едвардом Чангом (UCSF), де вони повідомили, що специфічні моделі активності острівної кори головного мозку корелюють із реакціями на тривогу та можуть передбачати їх.[23]

У травні 2018 р. лабораторія Губермана опублікувала статтю[24] в журналі Nature, в якій повідомлялося про відкриття двох нових мозкових ланцюгів ссавців: одного, що сприяє страху та паралічу, а іншого, який сприяє «сміливій»/конфронтаційній реакції на візуальні загрози. Це відкриття спонукало до дослідження того, як ці області мозку можуть бути задіяні в організмі людей, які страждають від тривожних розладів, таких як фобії та генералізована тривога.[25]

У 2020 році лабораторія Губермана розпочала співпрацю з лабораторією Девіда Шпігеля Стенфордського відділу психіатрії та поведінкових наук, щоб систематично вивчати, як певні моделі дихання (тобто дихання/дихальна робота) і зорова система впливають на вегетативну нервову систему, стрес та інші стани мозку, включно зі сном.[26][27]

Подкаст

[ред. | ред. код]

У січні 2021 р. Губерман запустив подкаст своєї лабораторії («Huberman Lab Podcast»), присвячений нейронауці та науково обґрунтованим інструментам.[28][29][30] У ньому Губерман брав інтерв’ю у різних лікарів і вчених, зокрема у Роберта Сапольського, Девіда Сінклера, Лекса Фрідмана, Самера Хаттара, Меттью Волкера, Карла Дейссерота, Алії Крам, Анни Лембке, Девіда Шпігеля та Еріха Джарвіса.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  2. ↑ Stanford Profile.
  3. ↑ Publications.
  4. ↑ Steen, Jeff (18 березня 2022). I Tried Sundar Pichai's Non-Meditation Technique to Curb My Stress. It's 10X Better Than a Morning Routine. Inc.com (англ.). Процитовано 23 березня 2022.
  5. ↑ Jackson, Sarah. Google CEO Sundar Pichai says he uses NSDR, or 'non-sleep deep rest,' to unwind. Here's what it is and how it works. Business Insider (амер.). Процитовано 23 березня 2022.
  6. ↑ Eichenlaub, Jean-Baptiste; Jarosiewicz, Beata; Saab, Jad; Franco, Brian; Kelemen, Jessica; Halgren, Eric; Hochberg, Leigh R.; Cash, Sydney S. (5 травня 2020). Replay of Learned Neural Firing Sequences during Rest in Human Motor Cortex. Cell Reports (English) . 31 (5): 107581. doi:10.1016/j.celrep.2020.107581. ISSN 2211-1247. PMC 7337233. PMID 32375031.
  7. ↑ Andrew Huberman | Huberman Lab. hubermanlab.stanford.edu (англ.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
  8. ↑ Williams, T. J.; Pepitone, M. E.; Christensen, S. E.; Cooke, B. M.; Huberman, A. D.; Breedlove, N. J.; Breedlove, T. J.; Jordan, C. L.; Breedlove, S. M. (30 березня 2000). Finger-length ratios and sexual orientation. Nature. 404 (6777): 455—456. Bibcode:2000Natur.404..455W. doi:10.1038/35006555. ISSN 0028-0836. PMID 10761903.
  9. ↑ Muscat, Louise; Huberman, Andrew D.; Jordan, Cynthia L.; Morin, Lawrence P. (24 листопада 2003). Crossed and uncrossed retinal projections to the hamster circadian system. The Journal of Comparative Neurology (англ.). 466 (4): 513—524. doi:10.1002/cne.10894. ISSN 1096-9861. PMID 14566946.
  10. ↑ Huberman, Andrew D.; Feller, Marla B.; Chapman, Barbara (1 січня 2008). Mechanisms Underlying Development of Visual Maps and Receptive Fields. Annual Review of Neuroscience. 31 (1): 479—509. doi:10.1146/annurev.neuro.31.060407.125533. PMC 2655105. PMID 18558864.
  11. ↑ Huberman, Andrew D; Murray, Karl D; Warland, David K; Feldheim, David A; Chapman, Barbara (2005). Ephrin-As mediate targeting of eye-specific projections to the lateral geniculate nucleus. Nature Neuroscience. 8 (8): 1013—1021. doi:10.1038/nn1505. PMC 2652399. PMID 16025110.
  12. ↑ Huberman, Andrew D.; Speer, Colenso M.; Chapman, Barbara (19 жовтня 2006). Spontaneous retinal activity mediates development of ocular dominance columns and binocular receptive fields in v1. Neuron. 52 (2): 247—254. doi:10.1016/j.neuron.2006.07.028. ISSN 0896-6273. PMC 2647846. PMID 17046688.
  13. ↑ Huberman, Andrew D.; Manu, Mihai; Koch, Selina M.; Susman, Michael W.; Lutz, Amanda Brosius; Ullian, Erik M.; Baccus, Stephen A.; Barres, Ben A. (14 серпня 2008). Architecture and activity-mediated refinement of axonal projections from a mosaic of genetically identified retinal ganglion cells. Neuron. 59 (3): 425—438. doi:10.1016/j.neuron.2008.07.018. ISSN 1097-4199. PMC 8532044. PMID 18701068.
  14. ↑ Huberman, Andrew D.; Wei, Wei; Elstrott, Justin; Stafford, Ben K.; Feller, Marla B.; Barres, Ben A. (14 травня 2009). Genetic identification of an On-Off direction-selective retinal ganglion cell subtype reveals a layer-specific subcortical map of posterior motion. Neuron. 62 (3): 327—334. doi:10.1016/j.neuron.2009.04.014. ISSN 1097-4199. PMC 3140054. PMID 19447089.
  15. ↑ Dhande, Onkar S.; Estevez, Maureen E.; Quattrochi, Lauren E.; El-Danaf, Rana N.; Nguyen, Phong L.; Berson, David M.; Huberman, Andrew D. (6 листопада 2013). Genetic dissection of retinal inputs to brainstem nuclei controlling image stabilization. The Journal of Neuroscience. 33 (45): 17797—17813. doi:10.1523/JNEUROSCI.2778-13.2013. ISSN 1529-2401. PMC 3818553. PMID 24198370.
  16. ↑ Osterhout, Jessica A.; Josten, Nicko; Yamada, Jena; Pan, Feng; Wu, Shaw-wen; Nguyen, Phong L.; Panagiotakos, Georgia; Inoue, Yukiko U.; Egusa, Saki F. (25 серпня 2011). Cadherin-6 mediates axon-target matching in a non-image-forming visual circuit. Neuron. 71 (4): 632—639. doi:10.1016/j.neuron.2011.07.006. ISSN 1097-4199. PMC 3513360. PMID 21867880.
  17. ↑ Cruz-Martín, Alberto; El-Danaf, Rana N.; Osakada, Fumitaka; Sriram, Balaji; Dhande, Onkar S.; Nguyen, Phong L.; Callaway, Edward M.; Ghosh, Anirvan; Huberman, Andrew D. (20 березня 2014). A dedicated circuit links direction-selective retinal ganglion cells to the primary visual cortex. Nature. 507 (7492): 358—361. Bibcode:2014Natur.507..358C. doi:10.1038/nature12989. ISSN 1476-4687. PMC 4143386. PMID 24572358.
  18. ↑ Osterhout, Jessica A.; Stafford, Benjamin K.; Nguyen, Phong L.; Yoshihara, Yoshihiro; Huberman, Andrew D. (20 травня 2015). Contactin-4 mediates axon-target specificity and functional development of the accessory optic system. Neuron. 86 (4): 985—999. doi:10.1016/j.neuron.2015.04.005. ISSN 1097-4199. PMC 4706364. PMID 25959733.
  19. ↑ El-Danaf, Rana N.; Huberman, Andrew D. (11 лютого 2015). Characteristic patterns of dendritic remodeling in early-stage glaucoma: evidence from genetically identified retinal ganglion cell types. The Journal of Neuroscience. 35 (6): 2329—2343. doi:10.1523/JNEUROSCI.1419-14.2015. ISSN 1529-2401. PMC 6605614. PMID 25673829.
  20. ↑ Lim, Jung-Hwan A; Stafford, Benjamin K; Nguyen, Phong L; Lien, Brian V; Wang, Chen; Zukor, Katherine; He, Zhigang; Huberman, Andrew D (2016). Neural activity promotes long-distance, target-specific regeneration of adult retinal axons. Nature Neuroscience. 19 (8): 1073—1084. doi:10.1038/nn.4340. PMC 5708130. PMID 27399843.
  21. ↑ A daredevil researcher's quest: to restore sight lost to glaucoma using VR. STAT (амер.). 2 липня 2018. Процитовано 26 липня 2021.
  22. ↑ Yilmaz Balban, Melis; Cafaro, Erin; Saue-Fletcher, Lauren; Washington, Marlon J.; Bijanzadeh, Maryam; Lee, A. Moses; Chang, Edward F.; Huberman, Andrew D. (February 2021). Human Responses to Visually Evoked Threat. Current Biology. 31 (3): 601—612.e3. doi:10.1016/j.cub.2020.11.035. ISSN 0960-9822. PMC 8407368. PMID 33242389.
  23. ↑ Balban, Melis Yilmaz; Cafaro, Erin; Saue-Fletcher, Lauren; Washington, Marlon J.; Bijanzadeh, Maryam; Lee, A. Moses; Chang, Edward F.; Huberman, Andrew D. (8 лютого 2021). Human Responses to Visually Evoked Threat. Current Biology (English) . 31 (3): 601—612.e3. doi:10.1016/j.cub.2020.11.035. ISSN 0960-9822. PMC 8407368. PMID 33242389.
  24. ↑ Salay, Lindsey D.; Ishiko, Nao; Huberman, Andrew D. (2 травня 2018). A midline thalamic circuit determines reactions to visual threat. Nature. 557 (7704): 183—189. Bibcode:2018Natur.557..183S. doi:10.1038/s41586-018-0078-2. ISSN 1476-4687. PMC 8442544. PMID 29720647.
  25. ↑ Goldman, Bruce (5 вересня 2017). Seeing is believing (unfortunately): A project designed to study visually induced fear. Scope (амер.). Процитовано 26 липня 2021.
  26. ↑ Wapner, Jessica. Vision and Breathing May Be the Secrets to Surviving 2020. Scientific American (англ.). Процитовано 13 листопада 2021.
  27. ↑ The Science of Stress, Calm and Sleep with Andrew Huberman. Youtube. Stanford Alumni. 24 листопада 2020.
  28. ↑ Mehta, Stephanie (30 листопада 2021). Try Riz Ahmed's hack for getting a good night's sleep. Fast Company (амер.). Процитовано 10 січня 2022.
  29. ↑ Stillman, Jessica (12 липня 2021). 10 YouTube Channels That Will Make You Smarter. Inc.com (англ.). Процитовано 10 січня 2022.
  30. ↑ 12 Podcasts to Listen to as Commutes and Classes Start Up Again. Stanford Graduate School of Business (англ.). Процитовано 10 січня 2022.