Загра Камалфар

Загра Камалфар
Країна Іран Редагувати інформацію у Вікіданих

Загра Камалфар (перс. زهرا کمال فر) — іранська біженка, яка стала відома тим що з двома дітьми прожила в терміналі Московського Міжнародного аеропорту Шереметьєво десять місяців, з травня 2006 року по 14 березня 2007 року.

Історія

[ред. | ред. код]

Загра Камалфар була учасницею політичних протестів в Ірані, за що була заарештована в 2004 році[1], як і її чоловік, подальша доля якого, за словами представника Ірано-Канадського конгресу, невідома[2] (за словами самої Захри, він був страчений вже до весни 2005 року[1]). За допомогою рідних Захрі з дітьми — дочкою Анною і сином Давидом — вдалося в 2005 році, під час дводенної відпустки з в'язниці, втекти з Ірану і дістатися через Туреччину і Росію до Німеччини. Однак після прибуття до Франкфурт-на-Майні німецький уряд відмовив родині Камалфар в політичному притулку. Оскільки шляхові документи були визнані підробленими, а сім'я прибула до Франкфурта з Москви, вона була депортована німецькою владою назад в Росію. Оскільки і російський уряд відмовився прийняти Захру і її дітей, вони провели спочатку 13 місяців в депортаційному центрі при аеропорті «Шереметьєво»[1], а після його закриття — десять місяців в транзитній зоні самого аеропорту. Весь цей час вони спали на підлозі, милися в громадському туалеті і харчувалися продуктами, пожертвуваними авіакомпаніями[2]. Від нестачі вітамінів діти постійно хворіли[1].

У листопаді 2006 року російська влада спробувала відновити процес депортації і відправити сім'ю Камалфар в Іран, через що Загра і Ана спробували накласти на себе руки[1]. Депортації перешкодили представники громадських організацій, які звернулися за допомогою в Управління Верховного комісара ООН у справах біженців[2]. Сюжет про сім'ю Камалфар вийшов в ефір на каналі CNN. У січні 2007 року Загра з дітьми направила прохання про надання дозволу на проживання в Канаду, де з 1997 року проживає її брат Надер. У березні прохання було задоволено, і сім'я була відправлена ​​авіарейсом з Москви в Торонто, а звідти в Ванкувер[2].

Преса знову звернула увагу на історію Захри Камалфар шістьма роками пізніше, коли в московському аеропорту виявився новий біженець без дійсного міжнародного паспорта — Едвард Сноуден[3].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Leben im Transit. Seite 3/3: Zahra Kamalfar – zehn Monate in Scheremetjewo. Die Zeit (нім.). 10.07.2013. Архів оригіналу за 31 січня 2017. Процитовано 16 травня 2014.
  2. ↑ а б в г Petti Fong. (16 березня 2007). /refugees_airport_saga_ends.html Refugees 'airport saga ends. Toronto Star. Процитовано 16 травня 2014.[недоступне посилання з липня 2019]
  3. ↑ 5 знаменитых жителей аэропортов. Интерфакс. 24 июля 2013. Процитовано 16 травня 2014.
    Lukas I. Alpert. (26 червня 2013). Four Days In, Fugitive's Airport Stay Falls Short of Many Terminal Cases. The Wall Street Journal. Процитовано 16 травня 2014.
    Joshi Herrmann. (4 липня 2013). Lost in transit: Edward Snowden's worsening predicament ... where is he and where will he end up?. Evening Standard. Архів оригіналу за 17 липня 2015. Процитовано 16 травня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]