Збагнення | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Surfacing | ||||
Форма | роман | |||
Автор | Маргарет Етвуд | |||
Мова | англійська | |||
Опубліковано | 1972 | |||
Країна | Канада | |||
Видавництво | McClelland and Stewart | |||
Попередній твір | Їстівна жінкаd | |||
Наступний твір | Lady Oracled | |||
ISBN | 0-7710-0822-8 | |||
| ||||
«Збагнення» (англ. Surfacing) — другий роман канадської письменниці Маргарет Етвуд. Вийшов у видавництві McClelland and Stewart 1972 року. Роман описали як доповнення до «Політики сили», віршів Етвуд.[1]
Роман зачіпає проблеми, пов'язані з національною ідентичністю та фемінізмом, він передбачав зростання заклопотаності з приводу консерватизму й появи канадського націоналізму.[2] Його було екранізовано 1981 року.
У книзі розповідається історія жінки, яка повертається до свого рідного міста в Канаді, щоб знайти зниклого батька. У супроводі свого коханця Джо й подружньої пари Анни та Девіда героїня роману занурюється в минуле в будинку свого дитинства, згадуючи події та почуття, намагаючись знайти розгадки таємничого зникнення свого батька. Мало-помалу минуле наздоганяє її та веде в царство дикості й божевілля.
Відокремлення — основна тема роману. Це показано в першому розділі, коли оповідачка виявляється політично позбавленою власності як англомовна у Квебеку, тоді як Квебек прагне стати незалежною франкомовною нацією.[3]
Відокремлення
Виразником почуття націоналізму є екстреміст Девід, який стверджує, що Канаді було б краще без «фашистських свиней-янкі», і пропонує вигнати їх із країни за допомогою бобрів.[4]
Фемінізм
Фемінізм, тема багатьох романів Етвуд, досліджується з погляду жінки, розкриваючи способи маргіналізації жінок у їхньому професійному та особистому житті.[5]
«Збагнення» перегукується зі структурою роману Джека Керуака «На дорозі», коли оповідач їде машиною назад до будинку свого дитинства.[6]
Його порівнюють із романом «Під скляним ковпаком» Сільвії Плат. Неназвана оповідачка Етвуд і Естер Ґрінвуд з роману Плат обидві доведені до психологічного зриву через своє небажання дотримуватися соціальних очікувань, що накладаються на жінок.[7]
У своєму есе «Маргарет Етвуд: Поза межами віктимності» американська феміністська письменниця Мардж Пірсі скептично поставилася до раптового зізнання оповідачки в коханні до Джо наприкінці роману, заявивши, що це не завадило оповідачці стати жертвою: обравши людину, яка вважає себе невдахою, «як вона перестає бути невдахою?».[8]