Йоганнес Бельтер
| Йоганнес Бельтер | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 19 лютого 1915 Мюльгайм-на-Рурі, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький Райх[1] | ||||||||
| Помер | 16 вересня 1987 (72 роки) Мюльгайм-на-Рурі, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН[1] | ||||||||
| Країна |  Німеччина | ||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | ||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||
| Учасник | Друга світова війна | ||||||||
| Роки активності | з 1933 | ||||||||
| Військове звання | капітан[1] і солдат[1] | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Йоганнес «Ганс» Бельтер (нім. Johannes „Hans“ Bölter; 19 лютого 1915, Мюльгайм-на-Рурі — 16 вересня 1987, Мюльгайм-на-Рурі) — німецький танкіст-ас, гауптман вермахту (1 січня 1945). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
1 квітня 1933 року вступив у 10-й кінний полк. В 1935 році переведений у 8-у роту 1-го танкового полку 1-ї танкової дивізії, з якою взяв участь у Польській та Французькій кампаніях, а також в Німецько-радянській війні. В жовтні 1941 року поранений. Після одужання зарахований в 502-й важкий танковий батальйон, з яким у вересні 1942 року відправлений на північну ділянку Східного фронту. В 1943 році очолив 1-у роту свого батальйону. Відзначився у боях під Невелем (осінь 1943) та південніше Плескау (квітень 1944). 19 квітня 1944 року його «Тигр» був підбитий, а сам Бельтер важко поранений. Після одужання зарахований в 500-й танковий запасний і навчальний батальйон. З грудня 1944 року — командир роти унтерофіцерського училища танкових військ в Айзенбасі. Наприкінці війни командував збірною бойовою групою у Кассельському казані. Всього за час бойових дій знищив 144 танки. На початку травня 1945 року дістався до Ерфурта, де знаходилась його дружина та діти. На початку 1950-х років втік у ФРН.
- Шнур за відмінну стрільбу з карабіна
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
- Залізний хрест
- 2-го класу (30 вересня 1939)
- 1-го класу (15 липня 1940)
- Нагрудний знак «За танкову атаку»
- в сріблі (26 червня 1940)
- 2-го ступеня «25» (15 липня 1944)
- 3-го ступеня «50» (1 вересня 1944)
- Нагрудний знак «За поранення»
- в чорному (2 липня 1940)
- в сріблі (8 лютого 1943)
- в золоті (3 серпня 1944)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1942)
- Німецький хрест в золоті (29 березня 1943)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (16 квітня 1944)
- дубове листя (№581; 10 вересня 1944)
- Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Haupt, W. Die 81. Infanterie-Division – Geschichte einer schlesischen Division, Nebel Verlag GmbH, Eggolsheim, Deutschland, 2006
- Kwasny A., Kwasny G. Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
- Federl, C. Die Ritterkreuzträger der Deutschen Panzerdivisionen 1939-1945, VDM Heinz Nickel, Zweibrücken, Germany, 2000
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1997
- WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio-Verlag, 2004