Йозеф Алоїс Ґлейх | ||||
---|---|---|---|---|
Псевдонім | Adolph Blum[1], Ludwig Dellarosa[1], Hans Jörgel von Gumpoldskirchen[1], Hans Joergel[1], Heinrich Waldau[1], Heinrich Walden[1] і Jindřich Walden[1] | |||
Народився | 14 вересня 1772[2][3][4] Відень, Габсбурзька монархія[4] | |||
Помер | 10 лютого 1841[2][3][4] (68 років) Відень, Австрійська імперія[4] | |||
Країна | Австрія | |||
Діяльність | письменник | |||
Мова творів | німецька | |||
| ||||
Йозеф Алоїс Ґлейх у Вікісховищі | ||||
Йозеф Алоїс Ґлейх (нім. Josef Alois Gleich; 14 вересня 1772, Відень — 10 лютого 1841, там само) — австрійський письменник, драматург і поет.
Навчався у піаристів у Відні. З 1790 року протягом сорока років працював чиновником.
Автор понад 100 романів і близько 250 п'єс для театрів віденських передмість. Писав, переважно, для Йозефштадського і Леопольдштадтського театрів (Відень) народні п'єси, і під псевдонімом Dellarosa — значна кількість лицарських і розбійницьких романів, на кшталт «Die Geisterglocke im Räuberthurm», «Die Höllenbraut oder die gespenstigen Rächer» і т. д.
Сюжети своїх комедій Ґлейх черпав із фольклору та лицарських романів. У веселих, часто наївних комедіях Ґлейха добрі і злі духи втручаються в життя простих людей, перемагає справедливість та добро.
Кращі комедії Ґлейха — «Ідор — мандрівник підводного царства» (1820) і «Дух знищення і дух життя» (1829). Комедії Ґлейха йшли переважно в «Леопольдштадт-театрі», в барвистому оформленні із застосуванням машин, що давали можливість швидко змінювати декорації і створювати феєричні ефекти. У постановці його п'єс були включені спів, музика, танці.
Видний представник Старого віденського народного театру. Допоміг своєму зятю Фердинанду Раймунду відбутися стати актором.
У 1831 році заснував періодичне видання: «Komische Briefe des Haus Jörgel v. Gumpolds-Kirchen».