Йоханан Петровський-Штерн народився 6 квітня 1962 року в Києві, у єврейській родині[12] філолога Мирона та вчительки історії Світлани Петровських[13]. Молодша сестра — німецька журналістка і письменниця Катя Петровська (нім.Katja Petrowskaja).
З 1988 до 1993 року працював викладачем на кафедрі іспанської філології Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, а з 1989 року — і на кафедрі зарубіжної літератури[13][7]. З 1993 до 1995 року очолював катедру юдаїки Міжнародного Соломонового університету[7].
Згодом отримав стипендію Фонда Ротшильда (Яд га-надів), яка давала можливість рік навчатися в Єрусалимі, там також вчився у єшиві, талмудичній академії (Yeshivat Ohr Somayach)[13][7].
1996 року поїхав на навчання до Бостона, щоб навчатися в Брандейському університеті (Массачусетс), де в 2001 році отримав докторський ступінь із сучасної єврейської історії[18]. Паралельно займався викладацькою діяльністю: з 1999 по 2003 роки викладав у Гебрейському коледжі (Бостон)[7], а з 2000 по 2003 роки викладав єврейські та слов'янські студії в університеті Тафтса[7][13].
З 2003 року став викладачем (англ.Assistant Professor)[13], пізніше доцентом (англ.Associate Professor) у Північно-Західному університеті[7]. З 2011 року він є професором єврейської історії історичного факультету Північно-Західного університету[7], станом на листопад 2019 року завідував катедрою єврейських студій[5][22]. З 2009 по 2012 був директором Центру єврейських студій імені родини Краунів (англ.Crown Family Center for Jewish and Israel Studies)[7][16].
Петровський-Штерн входить до складу академічної ради канадської недержавної організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE, англ.Ukrainian Jewish Encounter) [28], член правління «Києво-Могилянської Фундації Америки» (англ.Kyiv Mohyla Foundation of America, KMFA)[29]. Був членом редакційної ради щорічника «Judaica Ukrainica»[16].
Серед основних інтересів Петровського-Штерна як дослідника є єврейська історія (середньовічна, ранньомодерна, модерна, східноєвропейська, сефардська), культура, містицизм; каббала та хасидизм; взаємини слов'ян та євреїв; сучасна Україна[18].
Серед основних тем досліджень Петровського-Штерн є «єврейська історія та культура; слов'янсько-єврейська взаємодія; єврейський містицизм, Кабала та хасидизм; сучасна Україна»[30].
Статті, розділи та книги Петровського-Штерна перекладено різними мовами: грецькою, іспанською, російською[31][32], польською[33], українською мовами та івритом.
1991 року вийшов збірник оповідань Леонардо Шаша «Смерть інквізитора» (рос.Смерть инквизитора)[34], де Петровський-Штерн був упорядником[3], автором приміток[35], перекладачем оповідання «Найпростіша історія» (рос.Самая простая история) та автором коментаря[36]. Наступного року він опублікував великий авторський збірник оповідань, есе та віршів Хорхе Луїса Борхеса «Письмена бога» (рос.Письмена бога)[37].
Йоханан вже у десять років почав займатися у художника Давида Мирецького, йому вдалося рік провчитися з художником[41], але формально художньої освіти він не отримав[41]. Серед художників, які вплинули на нього в дитинстві, є також Борис Лєкар і Михайло Туровський[15]. Він вивчав роботи Андрія Рубльова та Марії Примаченко, учнем якої себе вважає[5], намагаючись знайти свій стиль — використання народного декоративного мистецтва для передачі релігійно-філософських пошуків[15]. Також вивчав твори таких народних художниць як Ганна Собачко, Катерина Білокур[5]. Захоплення малюванням продовжилося до 24 років[15]. 2007 року, після тривалої перерви, він знову почав малювати, поштовхом до чого став стрес від відмов двох видавництв друкувати його книги, від чого залежала його посада й можливість утримувати сім'ю[15].
Петровський-Штерн пояснив зв'язок свого мистецтва та академічних досліджень так[42]:
Я — «вченохудожник», [представник] дивного виду — напіввчений і напівхудожник. Я поселився в офісі історичного факультету в Північно-Західному університеті, де ставлю мольберт перед своїми книжковими полицями і пишу картини, які називаються «вченомистецтвом». Це мистецтво натхненне моїм інтересом до східноєвропейської літератури, історії та культури та породжене моїми дослідженнями в цій галузі. Мої «вченомистецькі» картини — це злиття, зіставлення та синтез. Воно [мистецтво] створює образ, який виростає з інтуїції і призводить до парадоксального бачення, що кидає виклик науці. Те, чого я не можу досягти своєю наукою, я прагну добути своїм мистецтвом.
Оригінальний текст (англ.)
I am a scholartist, a strange specie, half-a-scholar and half-an-artist. I inhabit a History Department office at Northwestern University where I place a canvas against my bookshelves and produce my paintings which are called scholart. This art is inspired by my interest in East European literature, history, and culture and is generated by my research in that field. My scholart painting is a fusion, a juxtaposition, and a synthesis. It creates an image that grows from intuition and results in a paradoxical vision that defies scholarship. What I cannot achieve in my scholarship, I seek to accomplish in my art.
Арт-куратор Ендрю Городиський (англ.Andrew Horodysky), характеризуючи виставку «Folkways and Fantasies» (укр.Звичаї та фантазії) в Українському Інституті Америки, написав так[43]:
Використовуючи оманливо прості єврейські народні, релігійні та культурно-історичні сцени, як основу, твори Петровського-Штерна складають хроніку й ілюструють складні втілення справжнього людського святкування, драми, трагедії та виживання. (…) Візуальні, соціальні, історичні та культурні — єврейські та українські — відсилки у серії картин Петровського-Штерна створюють сцену для підготовки до вимогливої подорожі екзистенційною країною мрій.
Оригінальний текст (англ.)
Employing deceptively simple Jewish folk, religious, and cultural historical scenes as his foundation, Petrovsky-Shtern’s works chronicle and illustrate complex embodiments of real human celebration, drama, tragedy, and survival. (...) The visual, social, historical and cultural –– Jewish and Ukrainian –– cues in Petrovsky-Shtern’s serial paintings set a stage in preparation for a demanding journey through an existential dreamland.
Василь Махно, літературний критик і поет, прокоментував художню творчість Йоханана так[44]:
Хоча основні сфери інтересів Петровського-Штерна — історія та література, які охоплюють все від єврейського середньовіччя до хасидського фольклору, від прози Габріеля Гарсія Маркеса до українського ренесансу 1920-х років, та саме на полотні глибина його знань про різні релігії та культури перетворюється на загадковий світ казок та міфів
Оригінальний текст (англ.)
Although Petrovsky-Shtern’s main fields of interest are history and literature, ranging from the Jewish Middle Ages to Hasidic folklore, from the prose of Gabriel Garcia Marquez to the Ukrainian renaissance of the 1920s, it is on canvas that the depth of his knowledge of various religions and cultures is transformed into a mysterious world of tales and myths
Премія американських видавців за професійну та наукову майстерність, почесна згадка (2015)
Номінація на Пулітцерівську премію[5] 2015 року за «The Golden Age Shtetl: A New History of Jewish Life in East Europe» (2014 —2015)[7]
Національна книжкова премія США з єврейської історії[5] (англ.National Jewish Book Award) за книгу «The Golden Age Shtetl: A New History of Jewish Life in East Europe» в категорії «Історія» (2014)[53]
Премія за видатне викладання коледжу мистецтв і наук Вайнберга Північно-Західного університету (англ.Distinguished Teaching Award, WCAS, Northwestern University) (2008)[7][55]
Yohanan Petrovsky-Shtern (2015). Jewish Apples and Muslim Oranges in the Russian Basket: Options and Limits of a Comparative Approach. У Franziska Davis; Martin Schulze Wessel; Michael Brenner, eds. (ред.). Jews and Muslims in the Russian Empire and the Soviet Union (англ.) . Munich: V&R Unipress. с. 168. ISBN978-3-525-31028-1. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 23 серпня 2020. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
Магочій П-Р.; Петровський-Штерн Й. (2016). Євреї та українці: тисячоліття співіснування / Павло Роберт Магочій, Йоханан Петровський-Штерн ; пер. з англ. Оксана Форостина ; ред. Валерій Падяк (вид. 2-ге, доп.). Ужгород: Вид-во В. Падяка. с. 338. ISBN9789663871080.
а. ^Петровський-Штерн казав, що потреба змінити ім'я з'явилася після відкриття своєї приналежності до «єврейської крові»[3], 19 серпня 1991 року, у Москві, під час подій серпневого путчу. Він також висловлював думку, що «(…) дуже важко, неймовірно важко бути сином відомої людини. (…) це не тільки щасливий випадок, це також неймовірний психологічний тягар»[13].
↑Еврейские фонды ЦНБ АН Украины: Коллекция пинкасов из фонда А.Гаркави / Предисл. Й. Сергеевой; Сост., подг. текста, вступ, статья и коммент. Й. Петровского // Нов. круг. - 1992. - № 2. - С. 273-288.
↑Петровский Й. Обзор коллекции пинкасов в Отделе рукописей Центральной научной библиотеки им. Вернадского Национальной Академии Наук Украины / Предисл Ю.Мирмович. - М.: О-во "Еврейское наследие", 1996. - [без паг.]. - (Сер. "Еврейский архив". Вьп.5). (На англ.яз.; предисл. Ю. Мирмович на рус. яз.).
↑Борхес Х. Л. Письмена бога / Пер. с исп./ Составление, вступ. статья и прим. И. М. Петровского. — М. : Республика, 1992. — 510 с. — ISBN 5-250-01654-5.