Карл Дайльманн

Карл Дайльманн
Народився22 квітня 1894(1894-04-22)[1]
Дортмунд, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер12 січня 1985(1985-01-12)[1] (90 років)
Бад-Бентгайм, Графство Бентгайм, Нижня Саксонія, ФРН
Країна Німеччина
Діяльністьас
Alma materТюбінгенський університет і HU Berlin
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна
ЧленствоCorps Rhenania Tübingend
Військове званнялейтенант
Брати, сестриHeinrich Deilmannd
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден «За заслуги перед землею Нижня Саксонія»
Орден «За заслуги перед землею Нижня Саксонія»
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Командор ордена За заслуги перед ФРН

Карл Дайльманн-молодший (нім. Carl Deilmann junior; 22 квітня 1894, Дортмунд — 12 січня 1985, Бад-Бентгайм) — німецький льотчик-ас і підприємець, лейтенант Імперської армії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син підприємця Карла Дайльманна (1866—1936)[2], засновника гірничої і будівельної компанії Carl Deilmann Bergbau und Tiefbau в Дортмунді. Учасник Першої світової війни, спочатку служив в кавалерії. У вересні 1914 року розпочав службу в авіації. З жовтня 1914 року літав у складі польового льотного дивізіону, пізніше — 52-го, а в 1915 році — 58-го льотного дивізіону. Офіційно визнано, що Дайльманн здобув перші дві перемоги в період з 14 лютого по 15 вересня 1916 року під час служби в 30-й ескадрильї 5-ї бомбардувальної ескадри Верховного командування сухопутних військ. 15 вересня 1916 року переведений у нещодавно сформовану 6-ту винищувальну ескадрилью, де служив до 17 серпня 1917 року, коли здобув свою останню, шосту перемогу (ще одна перемога залишилаь непідтвердженою). У вересні-жовтні 1917 служив у 244-му льотному дивізіоні, після працював на посаді інструктора.

ПІсля війни вивчав гірничу справу і політологію в Тюбінгені та Берліні. В Тюбінгені Дайльманн став членом студентського корпусу «Ренанія». Після складання іспиту асессора в 1922 році став виконавчим директором сімейної компанії, а після смерті батька в 1936 році очолив компанію. Дайльманн зарекомендував себе на міжнародному рівні як визнаний експерт з будівництва морозильних шахт і сучасних методів розширення. Під його керівництвом були побудовані численні шахти в Рурській області, на Уралі, у Венесуелі, на Сицилії та у Франції. Окрім цього, Дайльманн зробив внесок в буріння нафтових свердловин в Емсланді, а також відкриття там покладів природного газу. В 1946 році переніс штаб бурових робіт з Дортмунда в Бад-Бентгайм.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914-1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). - М.: Эксмо, 2006. - 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067
  • The Aces and Fighter Units of the German Air Service, Naval Air Service and Flanders Marine Corps 1914-1918 by Norman L. R. Franks, Frank W. Bailey, Russell Guest; Grub Street the Basement, 1994
  • Deutsche Corpszeitung 75 (1974), S. 191–193

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1034714244 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Heinrich Winkelmann. Deilmann, Carl. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1957, Band 3, S. 569 (Digitalisat).
  3. ↑ Gösta Dahmen, Rainer Assmann: Die Tübinger Rhenanen, 5. Auflage (2002), S. 70f.