Карпєєв Михайло Полікарпович

Карпєєв Михайло Полікарпович
Народження21 листопада 1922(1922-11-21)
Якимове, Чебоксарська волость, Чебоксарский повіт, Чуваська АO, Росія
Смерть7 червня 2021(2021-06-07) (98 років)
Харків, Україна
ПохованняХарків, Україна
Країна СРСР
Рід військавіація
ОсвітаВійськово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Роки служби1940-1978
Званнягенерал-майор авіації Збройних сил України
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль Жукова медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «За взяття Кенігсберга» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» орден Богдана Хмельницького III ступеня Медаль «Захиснику Вітчизни»

Михайло Полікарпович Карпєєв (21 листопада 1922, Якимове, Чебоксарська волость, Чебоксарский повіт, Чуваська АO, Росія — 7 червня 2021, Харків, Україна)[1][2] — полковник Радянської Армії, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945), генерал-майор авіації Збройних сил України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 21 листопада 1922 року в селі Якимове (нині — у межах міста Чебоксари). У 1940 р. закінчив середню школу № 4 й аероклуб в Чебоксарах. У жовтні того ж року був призваний на службу до РСЧА. У 1941 р. прискореним курсом закінчив Свердловську військову авіаційну школу пілотів. Брав участь в боях на Ленінградському, Південному, 4-му Українському і 3-му Білоруському фронтах. Під час боїв під Ленінградом у лютому 1942 р. був важко поранений.[3]

До травня 1945 р. був заступником командира і одночасно штурманом ескадрильї 75-го гвардійського штурмового авіаполку (1-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії, 1-ї повітряної армії, 3-го Білоруського фронту). Виконав 350 бойових вильотів, з них 110 — на штурмовику Іл-2. Знищив 25 танків, 27 гармат, 40 автомобілів, 60 залізничних вагонів з технікою і живою силою противника, понад 300 солдатів і офіцерів нацистської армії.[1][4]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 р. гвардії лейтенант Михайло Карпеев був удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна за номером 55021 і медалі "Золота зірка " за номером 8727.

Після закінчення війни продовжив службу в Радянській армії. У 1946 р. закінчив курси підвищення кваліфікації командирів ескадрилій, у 1952 р. — Військово-повітряну академію.

У 1952—1954 рр. обіймав посаду заступника начальника навчально-льотної підготовки Качинського військового авіаційного училища льотчиків (місто Мічурінськ). У 1954—1960 рр. був начальником відділу навчально-льотної підготовки Ворошиловградського вищого військового авіаційного училища льотчиків. У 1960—1966 рр. обіймав посаду начальника навчально-льотного відділу Харківського вищого військового авіаційного училища льотчиків.[5]

У 1962—1966 рр. був у спеціальному відрядженні в Афганістані. Після повернення у 1966—1978 рр. очолював кафедру тактики в Харківському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків.[4] У квітні 1978 р. був звільнений в запас у званні полковника.

У 1979—1993 рр. працював старшим інженером на Харківському тракторному заводі, у 1993—1995 рр. — диспетчером Роганської КЕЧ.[5]

Указом Президента України від 29 квітня 2005 р. № 730/2005 йому було надано військове звання генерал-майора авіації Збройних сил України.[1]

Помер 7 червня 2021 року у віці 98 років у Харкові. Був похований 9 червня на кладовищі смт Рогань Чугуївського району Харківської області[6].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, двома орденами Вітчизняної війни I ступеня, орденами Червоної Зірки, «За Службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня; орденом Богдана Хмельницького III ступеня, медалями.

Почесний громадянин Харкова.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Харківська ОДА висловлює співчуття рідним та близьким Михайла Карпєєва. Харківська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  2. ↑ У Харкові помер останній Герой Радянського Союзу Михайло Карпєєв. https://www.city.kharkov.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  3. ↑ Карпєєв Михайло Полікарпович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  4. ↑ а б ЛЕГЕНДА ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ – ГЕНЕРАЛ – МАЙОР АВІАЦІЇ КАРПЄЄВ МИХАЙЛО ПОЛІКАРПОВИЧ. Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (амер.). 8 травня 2020. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  5. ↑ а б Карпєєв Михайло Полікарпович | Официальный сайт Харьковского городского совета, городского головы, исполнительного комитета. www.city.kharkov.ua. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  6. ↑ У Харкові попрощалися з Михайлом Карпєєвим. https://www.city.kharkov.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
  7. ↑ У міськраді відбувся прийом почесних громадян міста Харкова 2013 року. https://www.city.kharkov.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]