Колумбет Микола Федорович

Микола Колумбет
Микола Федорович Колумбет
Загальна інформація
Громадянство Україна
 СРСР
Народження10 жовтня 1933(1933-10-10)
Гореничі, Київська область, СРСР
Смерть21 лютого 2012(2012-02-21)
Київ, Україна
Спорт
КраїнаСРСР СРСРУкраїна Україна
Вид спортувелоспорт
Дисциплінатрек, шосе
Спортивне званнямайстер спорту СРСР
Нац. збірнаСРСР
ТренериЮрій Гаммерштедт
Нагороди
медаль «За трудову доблесть»
заслужений майстер спорту СРСР заслужений тренер УРСР
Заслужений тренер України
Заслужений тренер України

медаль «За внесок у розвиток олімпійського руху»

Мико́ла Фе́дорович Колумбе́т (* 10 жовтня 1933, Гореничі, Києво-Святошинський район, Київська область — † 21 лютого 2012, Київ) — український велогонщик радянських часів, старший брат Леоніда Колумбета. Заслужений майстер спорту СРСР (1956), заслужений тренер України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Чотириразовий чемпіон СРСР. 1954 року виступав на травневій багатоденці Київ — Сімферополь — Київ протяжністю 2600 кілометрів, де посів 10-е особисте місце. У вересні того ж року на чемпіонаті СРСР у Таллінні здобув бронзову нагороду в командній гонці на 100 кілометрів та золоту в груповій гонці на 200 кілометрів.

У 1955 році виграв 15-й етап Туру СРСР — Тур Москви.

1956 року стає першим радянським велогонщиком, котрий виграв етап Велогонки миру — це відбулося у Вроцлаві. За підсумками тієї гонки, Колумбет в особистому заліку посів третє місце, а збірна СРСР стала переможцем у командній класифікації; за це всій команді присвоєно звання заслужених майстрів спорту СРСР.

Учасник Олімпійських ігор 1956 року в Мельбурні, зайняв шістнадцяте місце в індивідуальних змаганнях і шосте місце в командних — разом з Анатолієм Череповичем, Віктором Вершиніним і Віктором Капітоновим.

У 1957 році стає двічі чемпіоном чемпіоном СРСР на треку (індивідуальна та командна гонки переслідування на 4000 м). Наступного року він повторить свій успіх у командній гонці.

У 1958 та 1959 роках знову виграє Велогонку миру у складі збірної СРСР, при цьому двічі фінішує третім на етапах у 1958 році.

По завершенні кар'єри спортсмена перейшов на тренерську роботу. Як тренер підготував 56 майстрів спорту та 54 чемпіонів СРСР та України, зокрема Анатолія Старкова — переможця Велогонки миру, багаторазового чемпіона СРСР, та Ігоря Целовальникова — чемпіона Олімпійських ігор-1972 в гонці на тандемах.

Нагороджений медалями «За трудову доблесть», «За розвиток олімпійського руху», відмінник народної освіти.

Проживав у селі Гореничі Святошинського району.

2006 року свою медаль «За внесок у розвиток олімпійського руху» вручив директору спортивного клубу ІСД (Донецьк) Марку Бейгельзімеру.

Література

[ред. | ред. код]
  • Всё о спорте: Справочник, Т.1, 2 изд., доп. — Москва, 1978

Посилання

[ред. | ред. код]