Константин Плісовський

Константин Плісовський
Konstanty Plisowski
Народження	8 червня 1890(1890-06-08) Подільська губернія, Російська імперія
Смерть	1940(1940) Харків  СРСР розстріл
Країна	Російська імперія II Польська Республіка
Приналежність	Російська імператорська армія Військо Польське
Освіта	Одеський кадетський корпус Миколаївське кавалерійське училище
Роки служби	1911–1940
Звання	Штабс-ротмістр (з 2007 посмертно)
Війни / битви	Перша світова війна Радянсько-польська війна Битва під Комаровом Друга світова війна Оборона Берестя (1939)
Нагороди	Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом Орден Святого Станіслава 3 ступеня з мечами та бантом Орден Святого Станіслава 2 ступеня з мечами Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість» Орден Святої Анни 3 ступеня з мечами та бантом Орден Святої Анни 2 ступеня з мечами Virtuti Militari (Срібний Хрест) Кавалер ордена Почесного легіону

Константин Плісовський (рос. Константин Карлович Плисовский, пол. Konstanty Plisowski, *8 червня 1890 — †квітень 1940) — польський воєначальник, бригадний генерал (з 2007 посмертно — дивізійний генерал).

Життєпис

Константин Плісовський народився 8 червня 1890 року, в с. Новоселець Балтського повіту Подільської губернії в шляхетній родині герба Одровонж^[1]. Батько — Кароль, матір — Марія Голуб^[2].

У 1908 році закінчив Одеський кадетський корпус^[3], а у 1910 — Миколаївське кавалерійське училище. Служив у 12-у гусарському Охтирському генерала Дениса Давидова, Її Імператорського Високості Великої Княгині Ольги Олександрівни полку в званні штабс-ротмістра. Був учасником Першої світової війни.

6 серпня 1912 р. надано звання корнета (ВП 1.04.1916); звання майора.

Після відновлення незалежності Польщі в 1918 році вступив в польську армію. Під час Радянсько-польської війни командував 6-ю кавалерійською бригадою, 8-ю кавалерійською бригадою і 1-ю кавалерійською дивізією.

23 серпня 1919 р. отримав звання полковника.

Брав участь у битві під Комаровом проти Першої Кінної армії Будьонного. Після Громадянської війни, був професором тактики у Вищій військовій школі у Варшаві.

4 січня 1929 р. присвоєно звання бригадного генерала (4 січня 1929).

Під час Оборонної війни 1939 року очолював оборону Берестейської фортеці. Після відходу з фортеці разом з підлеглими йому підрозділами приєднався до польських військ, командував Новогрудською кавалерійською бригадою, яка намагалася прорватися до Угорщини.^[4]. 28 вересня його схопила влада СРСР і відправила до табору військовополонених у Старобільську. У списку страчених він під номером 2585^[5]. Похований на польському військовому кладовищі у Харкові^[6].

Смерть

28 вересня Костантина Плісовського було взято в полон радянськими військами. Розстріляний в будівлі харківського управління НКВС у квітні 1940 року.^[7]

Нагороди

• Орден Святого Станіслава 3-го ст. з мечами та бантом (ВП 5.12.1914)
• Орден Святої Анни 4-го ст. з написом «за хоробрість» (ВП 5.12.1914)
• Орден Святого Володимира 4-го ст. з мечами та бантом (ВП 5.12.1914)^[8]
• Орден Святої Анни 3-го ст. з мечами та бантом (ВП 9.04.1915)
• Орден Святого Станіслава 2-й ст. з мечами (ВП 2.05.1915)
• Орден Святої Анни 2-й ст. з мечами (ВП 30.06.1915)^[9]
• Орден святого Георгія 4 ст.
• Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років^[10]
• Орден Білого Орла
• Хрест Хоробрих (був нагороджений цим чотири рази)
• Хрест золотий Virtuti Militari (№ 148 — за вересневу кампанію)^[11]
• Хрест срібний Virtuti Militari (1921)^[10][12]
• Хрест Незалежності^[pl] (23 грудня 1933)^[13]
• Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»^[10]
• Медаль Перемоги^[10]
• Пам'ятна медаль Великої війни^[pl][10]
• Круа-де-Герр^[10]
• Орден Почесного легіону (1921)^[10][14]

Наказом міністра оборони Польщі від 20 березня 1996 року 6-й бронекавалерійській бригаді присвоєно ім'я генерала Костантина Плісовского. У 2007 році президент Польщі Лех Качинський присвоїв Плісовському звання дивізійного генерала (посмертно).

Примітки

1. (пол.) Marek Minakowski, Genealogia potomków Sejmu Wielkiego, процитовано 10 stycznia 2017
2. Stawecki, 1994.
3. Одеський Великого Князя Константина Константиновича кадетський корпус
4. Баєчки псевдо-фахівців з історії
5. (пол.) BETA Księgi Cmentarne. ksiegicmentarne.muzeumkatynskie.pl. Процитовано 2 квітня 2018.
6. (пол.) Charków. Księga Cmentarna Polskiego Cmentarza Wojennego. Warszawa, 2003 — s. 420.
7. Трагедія в П'ятихатках: правда про катинських злочинах під Харковом [Архівовано 2014-08-12 у Wayback Machine.](рос.)
8. (пол.) Centralne Archiwum Wojskowe. Kol. Gen. 450. «Konstanty Plisowski». — k.26.
9. (пол.) Centralne Archiwum Wojskowe. Kol. Gen. 450. «Konstanty Plisowski». k.26-26zw.
10. (пол.) Stanisław Łoza (red.) (1938). Czy wiesz kto to jest? (вид. Główna Księgarnia Wojskowa). Warszawa: II popr. с. 576.
11. (пол.) Łukomski G., Polak B., Suchcitz A. (1997), Kawalerowie Virtuti Militari 1792 - 1945, Koszalin, с. 372
12. (пол.) Dekret Wodza Naczelnego L. 3101 z 30 czerwca 1921 r. Dziennik Personalny z 1921 r. Nr 27, poz. 1087
13. (пол.) M.P. z 1934 r. nr 6, poz. 12.
14. (пол.) Rozkaz Ministra Spraw Wojskowych L. 1717 z 28 maja 1921 r. (Dziennik Personalny z 1921 r. Nr 29, poz. 1208)

Джерела

• (пол.) Mieczysław Wrzosek, «Plisowski» (Odrowąż-Plisowski) Konstanty // Polski Słownik Biograficzny, t. XXVI, Warszawa-Kraków-Wrocław-Gdańsk, 1981 — s. 741—742.
• (пол.) Piotr Stawecki (1994). Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918—1939. Warszawa: Wydawnictwo Bellona. ISBN 83-11-08262-6.

Посилання

• Радянсько-нацистська доля // Кореспондент
• Баєчки псевдо-фахівців з історії // ТСН
• (рос.) Ирина Халип (22 вересня 2008). Советско-фашистская дружба. Новая газета, № 70. Процитовано 18 вересня 2017.
• (рос.) Брестская крепость 1921—1939 гг. library.by. 27 вересня 2004. Процитовано 18 вересня 2017.
• (рос.) ВИК «Ахтырские гусары». www.gusa.ru. Процитовано 18 вересня 2017.