Корнеліс Сімонс Бельт, також Корнеліс Бельт, Корнеліс Сімонсен (нід. Cornelis Symonsz Beelt, Cornelius Beelt, Kornelis Beelt, Cornelis Symonsen; 1602/1612, Гарлем — до 1702, Гарлем або Роттердам) — художник Золотої доби голландського живопису.
Корнеліс Бельт походив з Гарлему. Дата народження художника не визначена. Відомо, що він одружився в Гарлемі 30 березня 1630 року[6]. Це дало дослідникам підстави припустити, що він народився у період між 1602 та 1612 роками.
Корнеліс Бельт належав до Гарлемської гільдії святого Луки. Він був послідовником Віллема Кола. 1661 року Корнеліс згадується у списку з-поміж 51 добревідомих живописців. На той час загальна кількість художників гільдії становила 72 особи.
Ім'я художника записано також у списку членів гільдії Вінсента ван дер Вінна 1702 року з позначкою померлий[7].
Дружина Корнеліса Бельта — Якомейнтьє Янсдр (Кол) (нід. Jakomijntje Jansdr) з Гарлему, з якою художник обвінчався у гарлемській реформаторській церкві[8].
Корнеліс Бельт писав морські й зимові пейзажі, вулиці, майдани міст, ремісничі крамниці і майстерні. Переважна більшість його пейзажів написана між 1651 і 1664 роками.
За кольором, світло-сірими тонами в м'яко відфільтрованому світлі стиль художника близький до творчості Саломона ван Рейсдаля, якому твори Бельта часто неправильно приписують.
Корнеліс Бельт написав картину «Морське узбережжя поблизу Егмонда-аан-Зее» олійними фарбами на дубовій дошці. Твір зберігався у Музеї мистецтв Ханенків. Однак 1943 року нацисти викрали її і вивезли з Києва. 1978 року картину повернули[9].