Красницький Геннадій Олександрович
 | |||||||||||||||||
| Особисті дані | |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 27 серпня 1940 | ||||||||||||||||
| Ташкент | |||||||||||||||||
| Смерть | 12 червня 1988 (47 років) | ||||||||||||||||
| Курган-Тюбе | |||||||||||||||||
| Поховання | Боткінське кладовище | ||||||||||||||||
| Зріст | 185 см | ||||||||||||||||
| Громадянство | СРСР | ||||||||||||||||
| Позиція | нападник | ||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
| Національна збірна | |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
| Звання, нагороди | |||||||||||||||||
| Нагороди |
 | ||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | |||||||||||||||||
Геннадій Олександрович Красницький (нар. 27 серпня 1940, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР — пом. 12 червня 1988, Курган-Тюбе, Таджицька РСР) — радянський футболіст, нападник.
Народився у Ташкенті. Батько загинув на фронті. Перші кроки у футболі робив на стадіоні «Харчовик». Виступав за юнацьку збірну Узбекистану. З 1956 року — в дублі «Пахтакора».
13 квітня 1958 року провів перший матч за основний склад і відзначився забитим м'ячем у ворота «Металурга» (Нижній Тагіл). Майстер виконання ударів з стандартних положень (штрафні, кутові). За шосте місце в чемпіонаті 1961 року отримав звання «Майстер спорту».
Найрезультативніший гравець «Пахтакора» у вищій лізі радянського футболу — 102 голи в 242 іграх. Всього, за тринадцять сезонів в чемпіонаті СРСР провів 321 матч, 142 забиті м'ячі. Фіналіст кубка 1968 року. Член клубу Григорія Федотова — 106 голів.
Через небажання переходити до провідних клубів, у збірну майже не залучався — провів лише три матчі.
Дебютував 21 травня 1961 року у Варшаві. Радянська команда поступилася господарям з мінімальним рахунком (з пенальті відзначився Ернест Поль). Геннадій Красницький, в середині другого тайму, замінив Валерія Лобановського і став першим гравцем «Пахтакора» у збірній СРСР.
- СРСР: Яшин, Медакін, Нетто (к), Чохелі, Воронін, Маношин, Метревелі, Іванов, Лобановський (Красницький, 60), Бубукін, Месхі. Тренер: Качалін.
16 травня 1965 року провів свій останній матч у збірній її багаторічний капітан Ігор Нетто. У перерві поєдинку з австрійцями, Красницький замінив Логофета. Протягом всієї гри команди більше уваги надавали захисту і, в результаті — жодного забитого м'яча (0:0).
- СРСР: Банніков, Дикарьов, Шестерньов, Данилов (Пономарьов, 46), Воронін, Нетто (к) (Логофет, 5; Красницький, 46), Метревелі, Січінава, Іванов, Казаков, Месхі (Хусаїнов, 46). Тренер: Морозов.
У вересні 1966 року вийшов у стартовому складі проти збірної Югославії. На 15-й хвилині відкрив рахунок у матчі, в підсумку перемога з рахунком 2:1. Разом з Василем Даниловим був кращим гравцем своєї команди.
- СРСР: Пшеничников, Пономарьов, Шестерньов (к), Данилов (Гетманов, 75), Воронін, Афонін, Матвєєв, Січінава (Малофєєв, 30), Банішевський, Красницький, Казаков. Тренер: Морозов.
Наприкінці 1963, у складі збірної клубів СРСР, брав участь у турне по Південній Америці. У матчі з «Спортінг Кристалом» забив свій найвідоміший гол: після потужного удару зі штрафного, м'яч перетнув лінію воріт, розірвав сітку і вилетів за межі футбольного поля. Наставник перуанців, дворазовий чемпіон світу, Діді вважав, що таке зробити неможливо і сперичався, але арбітр матчу Алмейда відразу зарахував гол.
Вдруге розірвати сітку, Красницькому вдалося у міжнародному товариському матчі в Греції. Після повернення із-за океану написав книгу «Від Ріо-де-Жанейро до Монтевідео».
Відразу після завершення ігрової кар'єри очолив «Трактор». В наступні роки працював у командах:
- 1971 — «Пахтакор» — тренер
- 1972 — «Янгієр» — тренер
- 1973 — «Трактор» — тренер
- 1974—1976 — «Пахтакор» — тренер
- 1976 — «Пахтакор» — головний тренер
- 1977 — «Янгієр» — головний тренер
- 1984—1985 — «Зірка» (Джизак) — головний тренер
З середини 80-х років — інспектор футбольних матчів команд другої ліги. 12 червня 1988 року випав з вікна готелю в Курган-Тюбе. Обставини смерті, до кінця, так і не з'ясували.
|
Це був футболіст, на якого ходили вболівальники. Кожен його вдалий фінт ставав предметом обговорення, а про його нищівні удари, взагалі ходили легенди. «Проблема Красницького» завжди стояла перед командою, яка зустрічалася з «Пахтакором»; ташкентський клуб вважався самобутньою командою, ну а Геннадій Красницький був однією найяскравіших і вражаючих фігур тієї футбольної епохи. | 
|
— Володимир Перетурін (спортивний телекоментатор) | ||
|
|
Красницький був однією з найяскравіших особистостей в нашому футболі — відмінні фізичні дані, працездатність, удар. Мені подобався цей хлопець. Всі, зазвичай, говорять про індивідуальні якості Красницького як бомбардира, але не слід забувати і про його тактичне мислення — одним точним пасом він умів відрізати відразу кількох гравців оборони і вивести партнерів на завершальний удар. Красницький цілком міг би грати в будь-якому сучасному європейському клубі. |
|
— Костянтин Бєсков (заслужений тренер СРСР) | ||
|
|
Помножте все зроблене Красницьким на два, і ви отримаєте уявлення про його здібності. |
|
— Борис Аркадьєв (заслужений тренер СРСР) | ||
Статистика виступів у клубі:
| Сезон | Чемпіонат | Кубок | |||
|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігри | Голи | Ігри | Голи | |
| 1958 | Д-2 | 25 | 12 | 2 | |
| 1959 | Д-2 | 24 | 12 | 0 | |
| 1960 | Д-1 | 29 | 19 | — | — |
| 1961 | Д-1 | 24 | 20 | 1 | |
| 1962 | Д-1 | 17 | 4 | 0 | |
| 1963 | Д-1 | 36 | 14 | 1 | |
| 1964 | Д-2 | 27 | 16 | 0 | |
| 1965 | Д-1 | 29 | 13 | 0 | |
| 1966 | Д-1 | 33 | 10 | 1 | |
| 1967 | Д-1 | 29 | 10 | 2 | |
| 1968 | Д-1 | 16 | 3 | 2 | |
| 1969 | Д-1 | 29 | 8 | 0 | |
| 1970 | Д-1 | 5 | 1 | 0 | |
| Всього | 321 | 142 | 9 | ||
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль (рос.) . Rusteam.Permian. Архів оригіналу за 30 квітня 2020. Процитовано 5 листопада 2016.
- Профіль (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 21 березня 2014. Процитовано 5 листопада 2016.
- Профіль (анг.) . National Football Teams. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016.