Лоренцо Далмаццо
| Лоренцо Далмаццо | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||
| Народження | 23 липня 1886  Турин, Італія | ||||||||||||
| Смерть | 12 грудня 1959 (73 роки) Турин, Італія | ||||||||||||
| Країна | .svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія | ||||||||||||
| Звання | генерал армії[d] і генерал | ||||||||||||
| Війни / битви | Італійсько-турецька війна Перша світова війна Друга італо-ефіопська війна Друга світова війна | ||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||
Лоренцо Далмаццо (італ. Lorenzo Dalmazzo, 23 січня 1886, Турин - 12 грудня 1959, Турин) — італійський генерал.
Лоренцо Далмаццо народився 23 січня 1886 року в Турині. Добровольцем вступив до італійської армії. У званні лейтенанта брав участь в італійсько-турецькій війні. За мужність, проявлену в боях, був нагороджений бронзовою медаллю «За військову доблесть». Після закінчення війни брав участь в операціях колоніальної поліції в Лівії.
Після вступу Італії у Першу світову війну у званні капітана брав участь у бойових діях в Лівії під час арабського повстання, за що був нагороджений срібною медаллю «За військову доблесть».
Після повернення до Італії брав участь у бойових діях поблизу Красу та Гориції. Наприкінці війни отримав звання лейтенант-полковника. Командував 48-ю дивізією, потім 2-ю штурмовою дивізією. За участь у війні був нагороджений срібною та бронзовою медалями «За військову доблесть».
Протягом 1920—1923 років Лоренцо Далмаццо був інструктором із тактики у Військовій школі в Модені. Протягом 1925—1926 років ніс службу в Італійському Сомалі, де був командувачем Королівського корпусу колоніальних загонів (італ. Regio corpo truppe coloniali della Somalia italiana).
У 1934 році підвищений до звання бригадного генерала і призначений командувачем піхотної бригади «П'яве». Влітку 1935 року призначений командувачем 2-ї еритрейської бригади, з якою брав участь у Другій італо-ефіопській війні. На початку 1936 року повернувся до Італії, де очолив 102-гу моторизовану дивізію, згодом 2-гу кавалерійську дивізію, і 12-ту піхотну дивізію. У 1939 році командував армійським корпусом в Удіне. Наприкінці року призначений командувачем XXI армійського корпусу в Італійській Лівії. 31 травня 1940 року отримав звання корпусного генерала.
Зі вступом Італії у Другу світову війну XXI армійський корпус у складі 10-ї армії брав участь в Італійському вторгненні до Єгипту. Але 28 серпня, через суперечності з маршалом Родольфо Граціані його замінив генерал Карло Спатокко.
Лоренцо Далмаццо повернувся до Італії, де командував VI армійським корпусом. Брав участь у вторгненні в Югославію, провів успішні переговори з четниками про співпрацю. З 1 жовтня 1942 року по 9 вересня 1943 року був Командувачем італійських сил в Албанії. 20 лютого 1943 року отримав звання генерала армії. Командував 9-ю армією, співпрацював з Алі Келциром, керівником албанської націоналістичної організації Бали Комбетар, у боротьбі проти комуністичних партизанів.
Після капітуляції Італії 8 вересня 1943 року Лоренцо Далмаццо потрапив у німецький полон та поміщений у табір для військовополонених «Offizierlager 64/Z» у місті Скоки на території Польщі.
Після війни Лоренцо Далмаццо постав перед судом, який звинуватив його у капітуляції, військовій допомозі німцям на день перемир'я, але був виправданий за відсутністю складу злочину.
Помер у Турині 12 грудня 1959 року.
Кавалер Військового ордена Італії
Офіцер Військового ордена Італії
Командор Військового ордена Італії
Срібна медаль «За військову доблесть» (два нагородження)
Бронзова медаль «За військову доблесть» (два нагородження)
Хрест «За військову доблесть»
Командор Ордена Корони Італії
Великий офіцер Ордена Корони Італії
Кавалер великого хреста Ордена Корони Італії
Командор Ордена Святих Маврикія та Лазаря
