Людвіг Бекманн

Людвіг Бекманн
Народився26 жовтня 1895(1895-10-26)
Дортмунд, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер20 січня 1965(1965-01-20) (69 років)
Оснабрюк, Нижня Саксонія, ФРН
Країна Німеччина
Діяльністьвійськовослужбовець
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна
Військове званняполковник
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Авіаційна планка транспортної авіації
Почесний кубок для переможця у повітряному бою
Почесний кубок для переможця у повітряному бою
Нагрудний знак пілота
Нагрудний знак пілота
Почесний Кубок Люфтваффе
Почесний Кубок Люфтваффе

Людвіг «Люц» Бекманн (нім. Ludwig "Lutz" Beckmann; 26 жовтня 1895, Дортмунд20 січня 1965, Оснабрюк) — німецький льотчик-ас, лейтенант Прусської армії, оберст резерву люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчався у восьмирічної народної школі у Веллінггофені, пізніше – у гімназії у Горді. Після цього відвідував курси підготовки вчителів для народних шкіл у Текленбурзі та семінар для вчителів в Унні.

На початку Першої світової війни записався добровольцем до букербурзьких єгерів та воював на Східному фронті. Восени 1916 року у званні лейтенанта очолював мінометне відділення 13-го піхотного полку. В 1917 році перейшов в авіацію. З грудня 1917 року служив у 6-й, 21 лютого 1918 року був переведений в 48-му, а 11 березня – в 56-ту винищувальну ескадрилью. До серпня 1918 року мав на рахунку сім перемог та став командиром 56-ї винищувальної ескадрильї, після чого здобув ще одну перемогу у вересні.

Після війни в 1920 року склав іспит на вчителя в Люденшайді і працював вчителем у народній школі Веллінггофена. Пізніше обіймав посаду шкільного директора в Дортмунді.

Під час Другої світової війни служив в люфтваффе, був командиром спеціального авіатранспортного з'єднання — 4-ї групи 1-ї транспортної ескадри. З 10 грудня 1941 року — командир 500-ї бойової групи особливого призначення, в якій літали Ju 52. Провів понад 200 вильотів, забезпечуючи оточене під Демя'нськом німецьке угруповання військ. До цього літав у Середземномор'ї та Африці. З квітня 1942 по 13 липня 1943 року — командир бойової групи особливого призначення «Ельс».У січні 1943 року виконував постачальні польоти в районі Сталінграда, а в лютому — на Кавказі та в Криму.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • Patzwall K.D. Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg, Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 6, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2008, ISBN 978-3-931533-08-3
  • MÖBIUS, INGO & HUß, JÜRGEN, Stille Adler, Eigenverlag Ingo Möbius, Chemnitz, 2019.
  • Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914-1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). - М.: Эксмо, 2006. - 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067
  • The Aces and Fighter Units of the German Air Service, Naval Air Service and Flanders Marine Corps 1914-1918 by Norman L. R. Franks, Frank W. Bailey, Russell Guest; Grub Street the Basement, 1994