Людвіґ Гоффманн фон Румерштайн
| Людвіґ Гоффманн фон Румерштайн | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Ludwig Hoffmann von Rumerstein | |||||||||||
 Тимчасово виконуючий обов'язки лейтенанта Суверенного військового Ордену Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти | |||||||||||
| 28 січня — 30 квітня 2017 | |||||||||||
| Попередник | Метью Фестінґ | ||||||||||
| Наступник | Джакомо Далла Торре | ||||||||||
| Великий Командор Суверенного військового Ордену Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти | |||||||||||
| 31 травня 2014 — 1 травня 2019 | |||||||||||
| Народився | 21 січня 1937  Інсбрук, Австрія | ||||||||||
| Помер | 13 грудня 2022 (85 років) Інсбрук, Австрія | ||||||||||
| Відомий як | мандрівний брат | ||||||||||
| Країна | Австрія | ||||||||||
| Alma mater | Інсбруцький університет і Папський Григоріанський університет | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
 Медіафайли у Вікісховищі | |||||||||||
Брат Людвіґ Гоффманн фон Румерштайн (нім. Ludwig Hoffmann von Rumerstein; 21 січня 1937, Інсбрук, Австрія — 13 грудня 2022) — австрійський правник, великий командор[de] та тимчасово виконуючий обов'язки лейтенанта Суверенного військового Ордену Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти[1].
Народився у сім'ї Ернста Гоффмана фон Румерштейна та його дружини баронеси Пії Ріккабон фон Райхенфельс. Хрещений під ім'ям Людвіґ Франц Ксавер Іренеус Йозеф Петер Раймунд Марія[2].
Вивчав право в Інсбруцькому університеті, який закінчив у 1962 році. Потім вивчав філософію у Папському Григоріанському університеті. Після проходження військової служби працював правником в Інсбруці у 1970 — 2002 роках.
Людвіґ Гоффманн фон Румерштайн почав працювати як волонтер з Суверенним військовим Мальтійським орденом. У 1968 році він став одним із засновників австрійського добровольчого корпусу Ордена в Північному Тіролі. 1970 року вступив в Орден як лицар правосуддя.
З 1971 по 1979 рік він керував групою добровольців Ордена в Інсбруку, а з 1979 по 1986 рік був членом ради директорів Мальтійського госпіталю в Австрії[de].
У 1984 році прийняв обітницю ордена. У тому ж році був обраний Генеральною Капітулою[de] членом Суверенного ради Ордена[de]. З 1994 по 2004 рік був Великим командором Ордена. У 2014 році був переобраний Великим командором Ордена[3].
28 січня 2017 року Суверенна Рада Мальтійського Ордену, в Палаццо Маджістрале у Римі, прийняла відставку Великого Магістра Брата Метью Фестінґа, а тимчасово виконуючим обов'язки лейтенанта (місцеблюстителя) став Великий Комендант Брат Людвіґ Гоффман фон-Румерштайн, який призначений очолювати Орден до обрання нового Великого Магістра[4]. Тимчасово виконував обов'язки лейтенанта до 29 квітня 2017 року, коли було обрано нового великого магістра.
Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти (лицар правосуддя, великий командор)
Велика почесна зірка «За заслуги перед Австрійською Республікою» (1989, 1994)
Великий офіцер Ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (22 травня 1990)[5]
Кавалер Великого хреста Ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (9 грудня 1994)[6]
Орден Подвійного білого хреста 2-го класу (1998)
Почесний Компаньон з Зіркою Ордена Заслуг Мальти (2000)
Лицар Великого Хреста Ордена Заслуг Угорщини (2009)
Лицар Великого офіцерського хреста Орден Зірки Румунії (2016)[7]
Лицар Великого командорського хреста Ордена Великого князя Литовського Гедиміна (1999)
Великий офіцер Ордена Почесного легіону
Лицар Великого Хреста Ордена Пія IX
_1class_BAR.svg){kind=small}
- ↑ Суверенна Рада Мальтійського Ордену прийняла відставку Великого Магістра. «Радіо Ватикан»
- ↑ Genealogische Handbuch des Adels, Adelige Häuser B, 2002.
- ↑ Grand Commander [Архівовано 29 січня 2017 у Wayback Machine.] Sovereign Military Hospitaller Order of St John of Jerusalem of Rhodes and of Malta(англ.)
- ↑ Папа Франциск призначив архиєпископа Бечіу своїм Спеціальним Делегатом при Мальтійському Ордені [Архівовано 20 травня 2021 у Wayback Machine.] «Радіо Ватикан»
- ↑ Sito web del Quirinale: dettaglio decorato. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
- ↑ Sito web del Quirinale: dettaglio decorato. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
- ↑ Tabella degli insigniti. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 20 травня 2021.
