Люка Дебарг

Люка Дебарг
фр. Lucas Debargue
Основна інформація
Дата народження23 жовтня 1990(1990-10-23) (34 роки)
Місце народженняВіллер-сюр-Куден, Франція
Громадянство Франція[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіяпіаніст
ОсвітаПаризька вища національна консерваторія музики й танцю Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіRena Shereshevskayad Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментифортепіано[3][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрикласична музика[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблиSony Classicald[3][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПреміїIV Премія XV Міжнародного конкурсу ім. П. І. Чайковського (2015)
lucasdebargue.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Люка́ Деба́рг (фр. Lucas Debargue; нар. 23 жовтня 1990, Віллер-сюр-Куден, Франція) — французький піаніст, лауреат XV конкурсу Чайковського в Москві, що проходив у 2015 році[4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у французькому департаменті Уаза. Батько — фізіотерапевт, мати — медсестра. Перше знайомство з музикою обмежувалося батьківським CD із творами Моцарта й уроками флейти у місцевій школі[5].

Сам Люка стверджував, що батьки не підтримували його заняття музикою, вважаючи, що майбутнє в першу чергу має бути пов'язане з конкретним заробітком[6].

Займатися фортепіано Люка почав у школі в Комп'єні після розлучення батьків, коли йому виповнилося 11 років. Закінчивши загальну школу, Люка кинув заняття музикою і поступив на відділення гуманітарних наук Університету Париж VII. Під час навчання він грав на фортепіано лише епізодично, хоча одного разу й дав сольний концерт, виконуючи в тому числі й сонату, написану ним самим[7]. Паралельно з навчанням Люка підробляв у супермаркеті[8].

2011 року двадцятирічний Люка отримав від батька електронне піаніно та на слух почав підбирати симфонії Моцарта і концерти Баха. Потім брав приватні уроки у різних педагогів[6].

Ставлення Люки до музики змінилося після виступу на концерті з нагоди Свята музики, організованого мерією Комп'єні. Там, на прохання міста, він грав Токату Сен-Санса, Прелюдію Шопена, Мефісто-вальс Ліста[5]. Після цього концерту Дебаргу запропонували здобути музичну освіту, і він після роздумів погодився[8].

Здійснивши невдалу спробу вступити до Паризької консерваторії, він вступив до регіональної консерваторії міста Рюей-Мальмезон[8], де вчився у Рени Шерешевської, учениці професора Московської консерваторії Лева Власенка[9]. Уже наступного, 2012 року він вступив до Паризької консерваторії у клас Жана-Франсуа Ессе та до Нормальної школи музики імені Альфреда Корто, де продовжив працювати з Реною Шерешевською[10][11].

Говорячи про Люку, Рена Шерешевська підкреслює його феноменальні здібності, що виражаються, зокрема, в умінні виконувати складні твори зі слуху. Так було, наприклад, зі «Скарбо» (фр. Scarbo) із «Нічного Гаспара» (фр. Gaspard de la nuit) і «Сонатою № 3 ля мінор» С. Прокоф'єва. Вважаючи, що Люка під час виконання творів наче фізично «вплавлюється» в звук, передаючи найтонші нюанси композиторської думки, Рена заборонила йому займатися гамами, побоюючись послаблення такого дару[12].

Пізніше в творчості Люки Дебарга з'явилися джазові імпровізації, які він виконував у декількох паризьких ансамблях. Також помітне місце отримала російська музика, зокрема твори таких композиторів як Микола Метнер, Микола Рославець, Олександр Скрябін, Сергій Рахманінов, Сергій Прокоф'єв[6][9].

Професійні досягнення

[ред. | ред. код]

2014 року Люка Дебарг здобув перемогу на IX Міжнародному конкурсі піаністів ім. Аділії Алієвої у французькому місті Гаяр. У грудні 2014 року він узяв участь у V Міжнародному конкурсі піаністів у Мінську, але не пройшов далі першого туру[9].

2015 року Люка Дебарг на XV Міжнародному конкурсі ім. П. І. Чайковського отримав IV Премію з дипломомом і Приз асоціації музичних критиків Москви[6][13], що вручається музикантові, «чиї виступи на конкурсі стали помітним мистецьким явищем і чиї унікальне дарування, творча свобода і краса музичних трактувань справили велике враження на публіку і критику»[9].

У багатьох ЗМІ відмічалося, що до конкурсу П. І. Чайковського Люка не мав досвіду гри з оркестром, натомість на конкурсі це довелося робити двічі — в другому турі з концертом Моцарта, а у фіналі з концертами П. І. Чайковського та Ференца Ліста[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Національна бібліотека Франції — 1537.
  2. ↑ а б в г https://www.francemusique.fr/personne/lucas-debargue
  3. ↑ а б AllMusic — 1991.
  4. ↑ Люка Дебарг — IV премия // Официальный сайт XV Международного конкурса им. П. И. Чайковского. Архів оригіналу за 1 серпня 2015. Процитовано 1 серпня 2015.
  5. ↑ а б Pierre Avril Lucas Debargue, prodige singulier. // Le Figaro, 02/07/2015. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 1 серпня 2015.
  6. ↑ а б в г Анна Ефанова Люка Дебарг: «Найти правду в звуках и не лгать себе во время исполнения…» // Сайт Classicalmusicnews.ru, 06.07.2015. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 1 серпня 2015.
  7. ↑ Université Paris Diderot : Semaine Culturelle, 31 mai — 5 juin 2010 (фр.)
  8. ↑ а б в Une interview de Lucas Debargue // Parlons Piano, 23.07.2015 [Архівовано 28 серпня 2015 у Wayback Machine.] (фр.)
  9. ↑ а б в г д Татьяна Давыдова На конкурсе Чайковского определился первый призёр. // InterMedia.ru, 01.07.2015. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 1 серпня 2015.
  10. ↑ Le pianiste français Lucas Debargue accède à la finale du concours Tchaïkovski // France Musique, 26.06.2015 [Архівовано 29 липня 2015 у Wayback Machine.] (фр.)
  11. ↑ Lucas Debargue // InfoConcert.com, 12.2013. Архів оригіналу за 27 серпня 2015. Процитовано 13 серпня 2015.
  12. ↑ Ирина Муравьева Приключения Луки // Российская газета, 29.06.2015. Архів оригіналу за 2 серпня 2015. Процитовано 1 серпня 2015.
  13. ↑ XV Международный конкурс имени Чайковского. Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 1 серпня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]