Махно Григорій Іванович
| Григорій Махно | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Григорій Іванович Махно |
| Народження | 24 січня 1886 Гуляйполе, Гуляйпільська волость, Олександрівський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Смерть | січень 1920 |
| Країна |  Російська імперія Донецько-Криворізька Радянська Республіка Махновщина |
| Роки служби | 1918—1921 |
| Війни / битви | Перша світова війна Українська революція (1917—1921) |
| Рід | Махно |
| Діти | Марія, Єлизавета |
Григорій Іванович Махно (рос. Григорий Иванович Махно; 24 січня 1886, Гуляйполе — січень 1920) — командир повстанців під час української революції (1917—1921), учасник Першої світової війни, рідний брат Нестора Івановича Махна.
Григорій Махно народився в селянській сім'ї садівника в селі Гуляйполе 24 січня 1883 року.
У 1907 році приєднався до групи анархо-комуністів «Союз бідних хліборобів». Цього ж року був призваний до армії[1]. Учасник Першої світової війни.
У 1918 році брав участь в обороні Донецько-Криворізької Радянської Республіки (ДКРК) у складі анархо-комуністичного загону, разом з яким відступив на Царицин. У Царицині Григорія призначили начальником штабу 37-ої бригади РСЧА на Царицинському фронті.
Навесні 1919 року повернувся до рідного Гуляйполя і приєднався до махновців. У РПАУ Григорій обіймав посади члена штабу бригади імені Нестора Махна, деякий час був начальником штабу об'єднаних повстанських військ Нестора Махна і Григор'єва, потім членом штабу РПАУ[1][2].
За однією з версій убитий у бою з білогвардійцями під Уманню 18 вересня 1919 року разом з Ісидором Лютим[3][4].
За іншою версією Григорій загинув, натрапивши під Пологами на ланцюг кавалеристів. Він під'їхав до них, вирішивши, що це махновці. Але це була кавалерія кадетів, вони вбили Григорія і забрали в нього 20 000 золотих рублів і 700 000 миколаївських[1].
Є відомості, що Григорій був полонений і розстріляний бійцями 42-ї стрілецької дивізії в січні 1920 року в Гуляйпільській волості[2][5].
Батько Іван Родіонович (1846—1889), садівник, потім кучер. Мати Євдокія (до шлюбу Передерій). Був одружений із селянкою Христиною та мав двох доньок Марію та Єлизавету[1].
До складу РПАУ в 1920-х входив бронепоїзд, який називався «Пам'яті Григорія Махна»[1]. На бронепоїзді над старим написом червоною фарбою було написано «Бронепоїзд пам'яті світлого борця за свободу товариша Григорія Махна»[1].
- ↑ а б в г д е Махно, Нестор. Крестьянское движение на Украине. 1918—1921: Документы и материалы. — 823 с.
- ↑ а б Белаш А. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. — 331 с.
- ↑ Серьогін С. Третій шлях. — Історико-документальне видання, присвячене 110-й річниці з дня народження Н. І. Махно. — Гуляйполе : Гуляйпільська друкарня, 1998. — С. 138—139.
- ↑ Аршинов П. А. История махновского движения (1918—1921). — Москва : ТЕРРА, 1995. — 217 с.
- ↑ Махно и махновцы. Hrono (рос.). Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 27 серпня 2016.
- Махно Нестор. Крестьянское движение на Украине. 1918—1921 / Данилова В., Шанина, Т. — Документы и материалы. — Москва : Российская политическая энциклопедия, 2006. — 1000 с. — (Крестьянская революция в России. 1902—1922)
- Белаш А. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. — Київ : РВЦ «Проза», 1993.