Миколай Зиблікевич | |
---|---|
Народився | 28 листопада 1823 Старий Самбір, Львівська область |
Помер | 16 травня 1887 (63 роки) Краків ·пневмонія |
Поховання | Раковицький цвинтар |
Країна | Австрійська імперія Австро-Угорщина |
Діяльність | педагог, політик, правник, адвокат, мер Кракова |
Галузь | Q113958160?[1] і політична діяльність[1] |
Alma mater | Ягеллонський університет і ЛНУ ім. І. Франка |
Науковий ступінь | доктор наук |
Знання мов | польська[1] |
Учасник | Польське повстання 1863—1864 |
Членство | Polskie Towarzystwo Tatrzanskied і Краківське наукове товариствоd[2] |
Посада | посол до Галицького сейму[d], член Палати Цислейтаніїd і член Палати панів Імперської Ради[d] |
Миколай Зиблікевич (пол. Mikołaj Zyblikiewicz, 28 листопада 1823, Старий Самбір, Львівська область — 16 травня 1887, Краків) — польський політик і юрист українського походження, граф, президент Кракова, голова Галицького сейму.
Народився у Старому Самборі в сім'ї кожум'яки. Родина була греко-католицькою, тому і Миколай (тоді ще Микола) був охрещений за греко-католицьким обрядом.
У 1846 році закінчив філософський факультет Львівського університету.
У 1849 році через доноси разом зі ще трьома вчителями гімназії в Тарнові — Савчинським Зиґмунтом, Анджеєм Оскардом, Броніславом Тарновським — потрапив під поліційний нагляд.[3] У 1849—1851 роках навчався на правничому факультеті Яґелонського університету. 5 жовтня 1851 року отримав докторське звання, у 1855 — здобув статус адвоката.
У 1856 році працював юридичним радником міста Кракова, зокрема, боровся за повернення польської мови у школи та владні установи.
Від 1861 року був послом (депутатом) крайового Галицького Сейму у Львові. У 1866 році обраний членом міської ради Кракова.
У 1874—1881 роках його двічі обирали президентом міста Кракова[4]. Був ініціатором деяких інвестицій, зокрема, побудови Пантеону заслужених поляків (у підземеллях костелу монастиря паулінів на Скалці), реставрації видатної пам'ятки середньовіччя — Сукенниць, створення Національного музею у Кракові, будівництва комплексу споруд для пожежної служби.
1 лютого 1881 року Рада міста Кракова надала йому почесне громадянство міста, а 24 квітня 1884 — за заслуги перед містом — отримав почесну нагороду — коштовну карабелу (вид шаблі).
У 1881—1886 роках був маршалком Галицького Сейму. Цісар Франц-Йозеф І надав йому титул графа.
В листопаді 1886 року повернувся зі Львова до Кракова, де помер від запалення легенів.
Похований на Раковицькому кладовищі Кракова. Поховання відбулося з урахуванням особливостей греко-католицького і римо-католицького обрядів. Надгробок був подарований містом Краковом.
Миколай Зиблікевич не мав власної родини. Відомий український громадсько-політичний діяч і співзасновник ОУН Євген Зиблікевич доводився йому внучатим племінником[5].
Завжди підкреслював своє «руське» (українське) походження. Але на відміну від багатьох тодішніх діячів-русинів, був затятим супротивником москвофільства.
Перебуваючи на посаді маршалка (голови) Галицького Сейму у Львові, Зиблікевич підтримав створення першого українського театру в місті.
У сучасній історіографії міста Старий Самбір ім'я Миколая Зиблікевича не користується великою популярністю — його вважають суто польським політиком. У містечку є вулиця Миколая Зиблікевича, але відсутній музей графа або якісь інші згадки про нього.