Мура Будберг

Мура Будберг
Народиласялютий 1892[1][2][…]
Полтава, Російська імперія
Померла1 листопада 1974(1974-11-01)[1][2][…] (82 роки)
Террануова-Браччоліні, Італія
ПохованняChiswick New Cemeteryd[4]
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьперекладачка, сценаристка
Знання мовросійська[1]
ЗакладMI5
РідBenckendorffd
БатькоЗакревський Гнат Платонович[5]
МатиMaria Nikolaievna Bereyshad[6]
У шлюбі зJohann von Benckendorffd
ДітиPaul von Benckendorffd[5] і Tatiana von Benckendorffd[5]
IMDbID 0118900
Марія Будберг у 1972 році

Марія (Мура) Ігнатівна Закревська-Бенкендорф-Будберг (приблизно 1891/92, Полтава — листопад 1974) — дипломатка, авантюристка, ймовірно подвійна агентка ОГПУ і англійської розвідки. Авторка сценаріїв до фільмів.

Близькі називали її Мурою, а Максим Горький — «залізною жінкою».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась в Полтаві в родині Гната Закревського, українського дворянина і дипломата Російської імперії. Онука Ганни Закревської.

В 1911 одружилася з Іваном (Йоганном) фон Бенкендорфом, високпосадовим імператорським дипломатом. Вони володіли маєтком Jendel в Jäneda (в Естонії), де Бенкендорфа застрелив біля 1918 року місцевий селянин. Після вбивства чоловіка заарештована з підозрою в шпигунстві на користь Великої Британії і переведена до в'язниці на Луб'янці.

До Жовтневої революції працювала у посольстві Російської республіки в Берліні, де познайомилася з британським дипломатом Брюсом Локхартом. Локхарт згадує Будберг у книзі спогадів «Секретний агент» і намагався поручитися за неї, проте також був затриманий і висланий з Росії у зв'язку зі справою «Ambassadorial Conspiracy», також відомою як «Локхартова змова». Марію Будберг випустили за умови, що вона співпрацюватиме з розвідкою, якщо виникне така необхідність у майбутньому.

Отримала роботу у виданні «Всесвітня література», де зустріла письменника Максима Горького за сприяння Корнія Чуковського. Будберг стала секретаркою і цивільною дружиною Горького, проживаючи в його будинку з 1920 по 1933 з невеликими перервами. Він з гіркотою присвячує їй свою останню велику роботу, роман «Життя Клима Самгіна».

У 1920 році зустріла англійського історика і письменника-фантаста Герберта Веллса. Відновила стосунки з ним 1933 року в Лондоні, куди емігрувала, і продовжувала їх до його смерті. Веллс просив її про шлюб, але Будберг рішуче відкинула пропозицію.

Відвідала Радянський Союз двічі, в 1936 році на похорони Горького, та в кінці 1950 року, з дочкою Олександра Гучкова.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мура Будберг
Rodovid.org
link=[1]
У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини
  • Мура Будберг на сайті IMDb (англ.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в NUKAT — 2002.
  4. ↑ https://thelondondead.blogspot.com/2019/07/reasons-to-be-cheerful-chiswick-new.html
  5. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
  6. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.