Міхал Камінський (політик)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Камінський.
Не плутати з Міхалом Каменським — російським і польським астрономом.
Міхал Камінський
пол. Michał Kamiński Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився28 березня 1972(1972-03-28)[1] (52 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Варшава, Польська Народна Республіка[2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВаршавський університет, Wyższa Szkoła Stosunków Międzynarodowych i Amerykanistykid (2008), Q9383079? і Wyższa Szkoła Stosunków Międzynarodowych i Amerykanistykid (2014) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовпольська і англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадачлен Сейму Польщі[d], Депутат Європейського парламенту[3], Депутат Європейського парламенту[3], Депутат Європейського парламенту[3], Deputy Marshal of the Senate of the Republic of Polandd, член Сейму Польщі[d], член Сейму Польщі[d] і сенатор Польщіd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяPoland Comes Firstd (2014), Union of European Democratsd, Право і справедливість (2010), Громадянська платформа (2016), Польська селянська партія, Christian National Uniond (2001), Right Allianced (2002) і National Revival of Polandd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Національний орден Заслуг
Президентський орден Досконалості
орден «За заслуги» III ступеня командорський хрест Ордена Заслуг Угорщини командор ордена «За заслуги перед Литвою» Grand Cross of the Order of Merit of Portugal
Сайтmichalkaminski.pl Редагувати інформацію у Вікіданих

Міхал Камінський (пол. Michał Kamiński; 28 березня 1972, Варшава) — польський політик і член Сейму Польщі III, IV і VIII скликання, член Європарламенту V, VI і VII скликання, прес-секретар президента Леха Качинського (2007—2009), сенатор X скликання та віцемаршалек Сенату Польщі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Вивчав міжнародні відносини у Варшавському університеті[4]. У 2008 році закінчив ступінь бакалавра, а в 2014 році ступінь магістра в Коледжі міжнародних відносин та американістики у Варшаві.

Брав активну участь у Національному відродженні Польщі, потім став членом-засновником Християнського національного союзу та помічником лідера партії Веслава Хшановського. Публікував статті в періодичному виданні «Національна молодь». Був журналістом радіо та преси та директором радіостанцій у Бидгощі та Ломжі. Під час президентських виборів у 1995 році він став прес-секретарем виборчої комісії Ганни Гронкевич-Вальц.

У 1997 році був обраний до парламенту третього скликання. У 2002 році він став членом партії «Право і справедливість». У 2001 році він вдруге отримав депутатський мандат зі списку PiS. У сеймі він був членом Комітету з питань сільського господарства та розвитку сільських районів та Комітету закордонних справ.

З 2004 по 2007 рік був членом Європейського парламенту[5]. З 23 липня 2007 року по 16 квітня 2009 року був державним секретарем у канцелярії Президента Республіки Польща, відповідальним за політику в галузі ЗМІ. У 2009 році був вдруге обраний депутатом Європарламенту[6].

У листопаді 2010 року покинув PiS[7].

У лютому 2013 року в тому числі разом із Казимежем Марцінкевичем та Романом Гертихом заснував аналітичний центр «Instytut Myśli Państwowej»[8].

На виборах 2014 року в Європарламент був кандидатом від Громадянської платформи, але не був переобраний[9]. 3 лютого 2015 року став державним секретарем у канцелярії прем'єр-міністра, взявши на себе керівництво Урядовим інформаційним центром[10].

На парламентських виборах 2015 року успішно балотувався у Сейм від списку Громадянської платформи[11]. Наприкінці травня 2016 року був тимчасово відсторонений з посади члена парламентського клубу партії[12]. У липні 2016 року був виключений із клубу та партії. У вересні 2016 року разом з іншими колишніми депутатами від Громадянської платформи став співзасновником організації «Європейські демократи»[13], а в листопаді того ж року — партії «Союз європейських демократів» (перетворений з Демократичної партії), став член правління[14].

На виборах 2019 року був обраний до Сенату десятого скликання від Польської селянської партії[15]. 12 листопада 2019 року став віцемаршалком Сенату[16][17]. У 2023 році, як кандидат від коаліції "Третій шлях", успішно балотувався на переобрання до Сенату, отримавши 198 074 голоси.[18] 13 листопада того ж року був обраний віце-спікером Сенату 11-го скликання.[19]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в https://katalog.bip.ipn.gov.pl/informacje/13555
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1023022257 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
  4. ↑ Ludzie Wprost - Michał Kamiński. web.archive.org. 17 квітня 2009. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 29 квітня 2021.
  5. ↑ Міхал Камінський: Європа дещо змучена розширенням i трішки боїться великої України. Club-tourist (амер.). Процитовано 29 квітня 2021.
  6. ↑ Wybory do Parlamentu Europejskiego 2009. pe2009.pkw.gov.pl. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 29 квітня 2021.
  7. ↑ Poncyljusz, Kamiński i Bielan wyszli z PiS - Najważniejsze informacje - Informacje - portal TVN24.pl - 20.11.2010. web.archive.org. 22 листопада 2010. Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 29 квітня 2021.
  8. ↑ Think tank Niesiołowskiego, Giertycha, Marcinkiewicza. Polacy zaczną …. archive.is. 3 травня 2013. Архів оригіналу за 3 травня 2013. Процитовано 29 квітня 2021.
  9. ↑ Państwowa Komisja Wyborcza | Komitet Wyborczy Platforma Obywatelska RP. web.archive.org. 17 вересня 2020. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 29 квітня 2021.
  10. ↑ Małgorzata Kidawa-Błońska nowym rzecznikiem rządu | Kancelaria Prezesa Rady Ministrów. web.archive.org. 3 лютого 2015. Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 29 квітня 2021.
  11. ↑ PKW | Wybory do Sejmu RP i Senatu RP. parlament2015.pkw.gov.pl. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 29 квітня 2021.
  12. ↑ Michał Kamiński zawieszony w prawach członka klubu PO. Onet Wiadomości (пол.). 31 травня 2016. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
  13. ↑ Wyrzuceni z PO założyli nowe koło poselskie. Wśród nich Stefan Niesiołowski. gazetapl (пол.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
  14. ↑ WŁADZE PARTII. web.archive.org. 15 квітня 2019. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 29 квітня 2021.
  15. ↑ Wybory do Sejmu i Senatu Rzeczypospolitej Polskiej 2019 r. sejmsenat2019.pkw.gov.pl (пол.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
  16. ↑ Senat wybrał wicemarszałków. TVN24 (пол.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
  17. ↑ Віцеспікер Сенату: Українські солдати захищають Європу і Польщу від імперіалізму Росії. PolskieRadio.pl. Процитовано 29 квітня 2021.
  18. ↑ Wybory do Sejmu i Senatu Rzeczypospolitej Polskiej w 2023 r. wybory.gov.pl (пол.). Процитовано 21 лютого 2024.
  19. ↑ Porażka PiS-u w Senacie. Marek Pęk nie będzie wicemarszałkiem. wnp.pl (пол.). Процитовано 21 лютого 2024.
  20. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 33/2008 - Офіційне представництво Президента України. web.archive.org. 11 липня 2014. Архів оригіналу за 11 липня 2014. Процитовано 29 квітня 2021.
  21. ↑ Chancelaria das Ordens Honoríficas Portuguesas (PDF). dre.pt. Архів оригіналу (PDF) за 22 травня 2011. Процитовано 29 квітня 2021.
  22. ↑ Gazzetta tal-Gvern ta’ Malta / The Malta Government Gazette Nru./No. 18,545 (PDF). ww.doi-archived.gov.mt. Архів оригіналу (PDF) за 2 грудня 2013. Процитовано 29 квітня 2021.
  23. ↑ 44/2009. (III. 28.) KE határozata, kitüntetés adományozásáról (PDF). www.kozlonyok.hu. Архів оригіналу (PDF) за 26 листопада 2020. Процитовано 29 квітня 2021.
  24. ↑ Apdovanotų asmenų duomenų bazė. grybauskaite.is.lt. Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 29 квітня 2021.
  25. ↑ Saakaszwili dziękuję Polakom - order dla Kamińskiego. wpolityce.pl. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
  26. ↑ EJP awarded the Member of European Parliament | EJP.EU. web.archive.org. 10 серпня 2016. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 29 квітня 2021.