Озеров Федір Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Озеров.
Федір Петрович Озеров
Фёдор Петрович Озеров
Народження6 лютого 1899(1899-02-06)
Клишино, Льговський повіт, Курська губернія, Російська імперія
Смерть18 листопада 1971(1971-11-18) (72 роки)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
ПриналежністьЧервона армія
Вид збройних силСухопутні війська
ОсвітаВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби1918-1954
ЗванняГенерал-лейтенант
Командування5-та стрілецька дивізія, 898-й стрілецький полк, 245-та стрілецька дивізія, 90-й укріплений район, 27-ма армія (СРСР), штаб Волховського фронту, штаб 18-ї армії, штаб 50-ї армії, 50-та армія (СРСР)
Війни / битвиГромадянська війна в Росії, Радянсько-польська війна, Друга світова війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Богдана Хмельницкого I ступеня
Орден Суворова II ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
 Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Озеров Федір Петрович (6 лютого 1899, Клишино, Льговський повіт, Курська губернія, Російська імперія — 18 листопада 1971, Москва, СРСР) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант (1943).

Біографія

[ред. | ред. код]

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині у селі Клишино Курської губернії. Із 1918 року служив у Червоній Армії, брав участь у Громадянській війні в Росії та у радянсько-польській війні, командував ротою і батальйоном.

У серпні 1923 року закінчив курси «Постріл», після чого командував ротою Харківської Центральної Військово-політичної школи. Із грудня 1923 по березень 1926 року командував ротою у Ленінградській військово-топографічній школі. У березні 1926 — квітні 1927 року командував ротою 58-го стрілецького полку, у квітні 1927 — жовтні 1928 року очолював батальйон 59-го стрілецького полку 20-ї стрілецької дивізії. У 1929 році закінчив курси при Військово-політичній академії, а в 1932 році закінчив Військову академію імені Фрунзе. У 1932—1936 роках служив у штабі Білоруського військового округу, у 1936—1937 роках навчався в Академії Генерального штабу[1].

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

У жовтні 1939 — вересні 1940 року — начальник штабу 2-го стрілецького корпусу, учасник радянської окупації Латвії. Із вересня 1940 року командував 5-ю стрілецькою дивізією 11-ї армії, на цій же посаді зустрів початок німецько-радянської війни[2]. Брав участь у боях у Литві.

Із серпня 1941 року — начальник штабу 34-ї армії Північно-Західного фронту. Проте у вересні того ж року за наказом армійського комісара 1-го рангу Мехліса за невдалі бойові дії командувач 34-ї армії генерал-майор Качанов і начальник артилерії армії генерал-майор Гончаров були розстріляні, а начальник штабу армії полковник Озеров знятий з посади і з пониженням призначений командиром 898-го стрілецького полку 245-ї стрілецької дивізії.

У жовтні 1941 — березні 1942 року — командир 245-ї стрілецької дивізії, у березні-травні 1942 року — комендант 90-го укріпленого району. Із 22 травня 1942 по 29 січня 1943 року командував 27-ю армією, брав участь у Дем'янській операції. Навесні 1943 року перебував у групі офіцерів при маршалі Жукові[3], а у червні 1943 року був генералом для особливих доручень при маршалі Тимошенку. Із 25 червня 1943 по лютий 1944 року — начальник штабу Волховського фронту, учасник битви за Ленінград. У лютому-вересні 1944 року — начальник штабу 18-ї армії, у вересні 1944 — лютому 1945 року — начальник штабу 50-ї армії, із лютого 1945 року командував 50-ю армією. Брав участь у штурмі Кенігсберга.

Після війни

[ред. | ред. код]

Із липня 1945 по липень 1946 року очолював штаб Смоленського військового округу. З липня 1946 по січень 1954 року працював у Вищій Військовій академії імені Ворошилова. У січні 1954 року вийшов у запас через хворобу. Помер у Москві.

Військові звання

[ред. | ред. код]
  • Полковник (1938)
  • Генерал-майор (7 жовтня 1941)
  • Генерал-лейтенант (25 вересня 1943)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Лазарев С. Е. Судьба «маршальского курса» Академии Генерального штаба. // Вопросы истории. — 2009. — № 12. — C.107—114.
  2. ↑ Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь. Командиры стрелковых, горнострелковых дивизий, крымских, полярных, петрозаводских дивизий, дивизий ребольского направления, истребительных дивизий. (Ибянский — Печененко). — М.: Кучково поле, 2015. — Т. 4. — С. 1026—1028. — 330 экз. — ISBN 978-5-9950-0602-2.
  3. ↑ Biography of Lieutenant-General Fedor Petrovich Ozerov - (Федор Петрович Озеров) (1899 – 1971), Soviet Union. generals.dk. Процитовано 12 червня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — С. 163. — ISBN 5-86090-113-5.
  • Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь. Командиры стрелковых, горнострелковых дивизий, крымских, полярных, петрозаводских дивизий, дивизий ребольского направления, истребительных дивизий. (Ибянский — Печененко). — М.: Кучково поле, 2015. — Т. 4. — С. 1026—1028. — 330 экз. — ISBN 978-5-9950-0602-2.