Парнов Єремій Іудович

Парнов Єремій Іудович
рос. Парнов Еремей Иудович
Ім'я при народженні	Еремей Иудович Парнов
Народився	20 жовтня 1935(1935-10-20) Харків
Помер	18 березня 2009(2009-03-18) (73 роки) Москва
Поховання	Востряковський цвинтар
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	прозаїк, журналіст
Alma mater	Тверський державний технічний університет^d (1959)
Мова творів	російська
Роки активності	1961–2009
Напрямок	проза
Жанр	фантастична повість, роман, оповідання, есе, історичний роман
Magnum opus	«Третє око Шиви»
Членство	СП СРСР
Нагороди
Премії	Єврокон 1976, 1984

|Ukrcenter=

Єремій Іудович Парнов (рос. Ереме́й Иу́дович Парно́в, 20 жовтня 1935(19351020), Харків — пом.18 березня 2009, Москва) — радянський та російський письменник-фантаст та автор детективів, журналіст та критик.

Біографія

Єремій Парнов народився у 1935 році в Харкові. У 1959 році він закінчив Московський торф'яний інститут (зараз — Тверський державний технічний університет), після закінчення якого працював у НДІ «Зарубіжгеологія». Захистив кандидатську дисертацію на тему «Водні розчини неелектролітів». Тривалий час Парнов працював спеціальним кореспондентом спочатку газети «Правда» у В'єтнамі, пізніше «Літературної газети» в Південній та Центральній Азії. За час перебування на азійському континенті Єремій Парнов побував у багатьох, у тому числі важкодоступних місцинах, у тому числі в Гімалаях та в Тибеті, а також займався вивченням міфів, легенд та вірувань різних народів.

Розпочав друкуватися Єремій Парнов у 1961 році, більшість фантастичних творів 60-х років ХХ століття письменник написав у співавторстві з Михайлом Ємцевим.^[1] У 60-х роках ХХ століття Парнов входив до неформального московського гуртка письменників-фантастів, організованого за ініціативою Сергія Жемайтіса^[2], який збирався у редакції фантастики видавництва «Молода гвардія» (до цього гуртка входили також Аркадій Стругацький, Север Гансовський, Анатолій Дніпров, Роман Подольний, Михайло Ємцев, Дмитро Біленкін, Аріадна Громова, Олександр Мірер).^[3] У 1966 році Парнов взяв участь у написанні фантастичної повісті-буріме «Ті, що летять крізь мить».^[4] У 1967 році Єремій Парнов став членом Спілки письменників СРСР. Парнов обирався співголовою Ради з пригодницької та науково-фантастичної літератури Спілки Письменників СРСР, і як представник радянських фантастів обирався президентом і віце-президентом Європейської асоціації наукової фантастики, а також Всесвітньої асоціації наукової фантастики.

Останні роки свого життя письменник важко й тривало хворів. Важким ударом для нього була смерть дружини, відомого наукового журналіста і письменника Олени Кнорре. Помер Єремій Парнов 18 березня 2009 року в Москві^[5][6], у Боткінській лікарні.^[7][1] Похований письменник на Востряковському кладовищі.^[8]

Літературна творчість

Літературну творчість Єремій Парнов розпочав у 1961 році публікацією разом із своїм співавтором Михайлом Ємцевим оповідання «Секрет безсмертя».^[1] Більшість творів 60-х років ХХ століття Парнов написав у співавторстві з Ємцевим, найвідомішими серед них у Радянському Союзі були «Рівняння з блідого Нептуна», «Море Дірака», «Остання подорож полковника Фосетта». Проте у Західній Європі та США найвідомішим твором цього дуету письменників вважається роман «Душа світу», який перекладений англійською мовою та виданий у 1978 році із передмовою Теодора Стерджона^[9][10], який вважав цей роман незвичайним.

У 70-х роках творчий дует Парнова і Ємцева розпався. Після цього Єремій Парнов писав переважно історичні, а також детективні романи з елементами містики. Серед його творів 70-80 років ХХ століття виділяються історичні романи «Секретний в'язень» про долю Ернста Тельмана, «Посіви бурі» про латиського письменника Яна Райніса, «Витязь честі» про Шандора Петефі. Свою книгу «Коло чудес і перетворень» він присвятив життю і творчості Шекспіра, і за неї він отримав особисту подяку від британської королеви.^[5][7] Свої подорожі по азійських країнах, у тому числі свою зустріч з Далай-ламою, письменник описав у низці творів, які увійшли до збірки «Дракони грому» (1981), а також у книзі "Боги лотосу" (1980). Проте найбільш відомими творами Єремія Парнова не тільки цього періоду, а й за весь період його творчості, вважаються романи, які склали трилогію про інспектора карного розшуку Люсіна: «Скринька Марії Медічі», «Третє око Шиви» і «Александрійська гема».^[1][5] У цих романах поєднані не лише детективний сюжет, але й елементи фантастики, а також і містики. Серед інших творів письменника цього періоду виділяється також фантастична повість «Прокинься у Фамагусті». У 1985 році письменник опублікував науково-популярну книгу «Трон Люцифера», в якій описана історія окультизму та магії, а також ведеться мова про захоплення окультними науками в новітні часи, на фоні розвитку науки. а також комп'ютеризації суспільства.^[11] За цю книгу Єремія Парнова жорстко критикували представники як владних структур, так і представники російських націонал-патріотичних угуповань. які почали на той час набирати силу, звинувачуючи письменника то в містицизмі, то в жидомасонстві. Православна церква пізніше звинуватила Парнова в тому, що ця книга є завуальованим підручником окультизму. До окультної тематики письменник звертався неодноразово пізніше, у творах «Секта», «Бог павутини», «Тайнопис Апокаліпсису». Своєрідним продовженням «Трону Люцифера» є інша документальна книга автора «Тінь Люциферового крила», яка вийшла в 2009 році, в рік смерті письменника. Єремій Парнов також написав низку науково-популярних книг, зокрема «Фантастика у вік НТР», «Зеркало Уранії», «Розповідь про торф», «Два океани нашої землі» та інших. Загальний тираж творів Парнова перевищив 10 мільйонів екземплярів книг. У 1990-200-х роках вийшла друком збірка творів письменника в 12 томах.^[6]

Єремій Парнов відомий не тільки як письменник, а і як укладач антологій та літературний критик. Він є автором численних статей, присвячених фантастичним творам як радянських, так і зарубіжних письменників-фантастів, зокрема, він написав післямову до роману Кіта Педлера та Джеррі Девіса «Мутант-59», яка вийшла друком в 1975 році російською мовою.^[12]

Нагороди та премії

Єремій Парнов нагороджений орденом «Знак Пошани». У 1976 році отримав премію Єврокона як найкращий письменник-фантаст СРСР, а в 1984 році він отримав спеціальну нагороду «Єврокону».^[13] Тричі — в 1968, 1974 та 1982 роках — письменник отримував премію всесоюзного товариства «Знання». Також у 1973 році Єремій Парнов отримав премію «За творчість у області наукової фантастики соціалістичних країн», у 1981 році отримав премію «Золоті крила фантазії», а в 1983 році отримав спільну премію МВС СРСР і Спілки письменників СРСР.^[5]

Переклади

Твори Єремія Парнова перекладені 38 мовами світу^[6], зокрема англійською, латиською, польською, литовською, французькою, угорською та багатьма іншими. Українською мовою перекладено ряд оповідань письменника, які написані у співавторстві з Михайлом Ємцевим.^[14]

Фільмографія

Єремій Парнов написав сценарій до фільму «Скринька Марії Медічі», який створений за однойменним романом письменника, та знятий у 1980 році на кіностудії «Мосфільм».^[15][16]

Бібліографія

• Возвращенное солнце. М., 1960. (У співавторстві з Р. Б. Оршанским)
• Окно в антимир. М., 1961. (У співавторстві з Є. Л. Глущенко)
• Неуязвимые материалы. М., 1962
• Дальний поиск. М., 1963
• Уравнение с Бледного Нептуна: Повесть. М., 1964. (У співавторстві з М. Т. Ємцевим)
• Падение сверхновой. М., 1964
• Научно-фантастические рассказы. М., 1964. (У співавторстві з М. Т. Ємцевим)
• Впереди великий штурм природы: О природе, климате и возможных путях их изменений. М., 1964 (На суше, на море, в воздухе). (У співавторстві з М. Т. Ємцевим)
• Последнее путешествие полковника Фоссета: Фантастико-приключенческие рассказы. М., 1965 (Фантастика. Приключения. Путешествия). (У співавторстві з М. Т. Ємцевим)
• Зелёная креветка. М., 1966. (У співавторстві з М. Т. Ємцевим)
• Рассказ о торфе. М., 1966. (У співавторстві з Р. Б. Оршанским)
• Море Дирака: Фантастические романы. М., 1967 (Фантастика. Приключения. Путешествия). (У співавторстві з М. Т. Ємцевим)
• На перекрестке бесконечностей. М., 1967
• Ярмарка теней. М., 1968 (Библиотека приключенческой и научной фантастики)
• Современная фантастика. М., 1968 (Народный университет. Факультет литературы и искусства; 12)
• Три кварка: Научно-фантастические повести и рассказы. М., 1969 (Фантастика. Приключения. Путешествия)
• Клочья тьмы на игле времени: Фантастический роман. М., 1970 (Библиотека фантастики). (У співавторстві з Р. Б. Оршанским)
• Звезда в тумане: Историческая повесть. М., 1971 (Пионер — значит первый)
• Бронзовая улыбка: Документальная повесть. М., 1971 (Бригантина)
• Секретный узник: Повесть об Эрнсте Тельмане. М.: Политиздат, 1972.
• Ларец Марии Медичи: Роман. М., 1972 (Библиотека приключений и научной фантастики)
• Проблема-92: Курчатов: Повесть об ученом. М., 1973 (Пионер — значит первый)
• Фантастика в век НТР. М., 1974 (Народный университет. Факультет литературы и искусства)
• Третий глаз Шивы: Фантастико-приключенческий роман. М., 1975 (Библиотека приключений и научной фантастики)
• Два океана нашей земли. М., 1976
• Посевы бури: Повесть о Яне Райнисе. М., 1976 («Пламенные революционеры»).
• Звездные знаки. М., 1978
• Ледовое небо: Повести. М., 1980
• Боги Лотоса: Критические заметки о мифах, верованиях и мистике Востока. М., 1980
• Восемь сторон света. М., 1981
• Драконы грома: Рассказы и повести. М., 1981
• Красный бамбук — чёрный океан: Роман. М., 1981
• Зеркало Урании. М., 1982
• Витязь чести: Повесть о Шандоре Петёфи. М., 1982 («Пламенные революционеры»)
• Проснись в Фамагусте. 1983
• Пылающие скалы: Роман. М., 1984
• Трон Люцифера. Критические очерки магии и оккультизма. М., 1985
• Под ливнем багряным: Повесть о Уоте Тейлере. М., 1988 («Пламенные революционеры»)
• Александрийская гемма. М., 1991
• Заговор против маршалов. М., 1991
• Сочинения в 3-х томах. М., Терра, 1994.
• Властители и маги. В двух книгах. М., 1996
• Кольца змея. М., 1996
• Секта. М., 1996 (роман)
• Сны фараона. М., 1996 (роман)
• Бог паутины. М., 1997 (роман)
• Собрание сочинений в 10 томах. М., 1998—1999
• Наступит ли будущее?.. М., 1999
• Скелеты в сейфе. В 2 томах. М., 2000
• Эрос и Танатос. М., 2001
• Всевидящее око. В 2 томах. М., 2003
• Дороги к храму. Путешествие по библейским странам. М., 2004
• Круг чудес и превращений, или Мир вокруг «Глобуса». М., 2005
• По следам Золотой легенды. Путешествие в Атлантиду. М., 2007
• Тайнопись Апокалипсиса. М., 2007
• Тайные письмена богов. М., 2007
• Рок и ужас. М., 2008
• Святыни Поднебесной. Хождение в Срединное Государство Китай. М., 2008
• Тень Люциферова крыла. В 2 книгах. М., 2009

Примітки

1. Умер писатель-фантаст Еремей Парнов [Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
2. Сергій Жемайтіс на сайті fantlab.ru [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
3. Олександр Мірер на сайті fantlab.ru [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
4. Межавторский цикл «Летящие сквозь мгновенье» [Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
5. Еремей Парнов [Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
6. Один из самых читаемых прозаиков — писатель-фантаст Еремей Парнов скончался в Москве на 74-м году жизни [Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
7. Прощание с Еремеем Парновым пройдёт 20 марта (рос.)
8. Могилы знаменитостей [Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
9. Mikhail Emtsev, Eremei Parnov «World Soul» [Архівовано 9 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
10. World Soul в базі даних isfdb [Архівовано 9 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
11. Еремей Парнов «Трон Люцифера» [Архівовано 10 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
12. К. Педлер, Дж. Дэвис. Мутант-59. — Москва : Мир, 1975. — С. 303-316. (рос.)
13. Премія «Єврокон» [Архівовано 16 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
14. М.Ємцев, Є.Парнов на сайті «Аргонавти Всесвіту». Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.
15. Скринька Марії Медічі на сайті IMDb (англ.)
16. «Ларец Марии Медичи» [Архівовано 10 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• Єремій Парнов на LiveLib [Архівовано 14 грудня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
• Єремій Парнов на сайті fantlab.ru [Архівовано 6 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• Єремій Парнов на kino-teatr.ru [Архівовано 5 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• Фантастический путь Еремея Парнова (рос.)
• Єремій Парнов на Litmir [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• Еремей Парнов: Я гордился Советским Союзом. Последнее интервью [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)

Біографії   Література   Фантастика   Наукова фантастика   Фентезі   Росія   Хімія