Петро Трад

Петро Трад
араб. بترو طراد‎
Прапор
Прапор
 6-й Президент Лівану
22 липня — 20 вересня 1943
Попередник: Айюб Табіт
Наступник: Бішара ель-Хурі
Прапор
Прапор
 15-й Прем'єр-міністр Лівану
21 липня — 25 вересня 1943
Попередник: Айюб Табіт
Наступник: Ріад ас-Сольх
 
Народження: 1876[1][2]
Бейрут, Ліван
Смерть: 5 квітня 1947(1947-04-05)[1]
Бейрут, Ліван
Країна: Османська імперія, Арабське Королівство Сирія, State of Greater Lebanond, Lebanese Republic under French mandated і Ліван
Релігія: православна церква
Освіта: Паризький університет (1900)[1] і Saint Joseph University of Beirutd

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Петро Трад (араб. بترو طراد‎; 1876 — 5 квітня 1947) — ліванський політик, шостий президент і п'ятнадцятий прем'єр-міністр Лівану за часів французького мандату.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в православній сім'ї в Бейруті. Здобув юридичну освіту в Паризькому університеті.

Після повернення на батьківщину став виконавчим службовцем «Руху реформ Бейрута» разом із Салімом Алі Саламом. 1913 року був одним з шести підписантів петиції від імені християнських спільнот Бейрута до Міністерства закордонних справ Франції з вимогами припинити османський контроль над Сирією (в тому числі над Палестиною та Ліваном) і закликом до заснування нового утворення, яким мали керувати французькі емісари. Та петиція сильно розлютила османського військового губернатора Джемаля-пашу, що він попрохав Військову раду в Алеї стратити всіх шістьох підписантів. Однак всі вони, в тому числі й Трад утекли з Лівану.

Після Першої світової війни Трад повернувся до Бейрута й заснував «Лігу християнських сект», що об'єднала місцеву еліту й вимагала встановлення французького мандату в Лівані та Сирії. Також він зайнявся юридичною практикою, при чому його адвокатська контора здобула славу в усьому регіоні через захист бідняків, які не могли собі дозволити оплатити послуги Трада.

1925 року його обрали до лав ліванського парламенту, Трад був членом парламентського комітету, який працював над французько-ліванським договором, укладеним 1936 року. Від листопада 1934 до жовтня 1935 року та від жовтня 1937 до вересня 1939 року за підтримки французів Трад обіймав посаду спікера парламенту[3].

Трад не зміг залишитись остронь у запеклій боротьбі між про-французьким Емілем Едде та прибічником незалежності Бішарою ель-Хурі. Попри те, що останній у своїх мемуарах зазначав, що Трад підтримував Едде, насправді Петро Трад вважав, що ані Едде, ані ель-Хурі неспроможні виграти вибори. Тому він висунув свою кандидатуру на посаду президента Лівану, та 22 липня 1943 року французький уряд призначив його на той пост. Однак вже у вересні того ж року новий парламент обрав на посаду президента Бішару ель-Хурі.

Помер 5 квітня 1947 року в Бейруті.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Hallak H. موقع يا بيروت: آل طراد
  2. ↑ عزوبية السياسيين اللبنانيين: 5 رؤساء 11 وزيراً 13 نائباً — 2015.
  3. ↑ لمحة تاريخية للمجلس النيابي (ар.) . Архів оригіналу за 1 серпня 2015.

Література

[ред. | ред. код]