Плазів
Село
.jpg)
Координати 50°19′00″ пн. ш. 23°15′00″ сх. д. / 50.31666667° пн. ш. 23.25° сх. д.
|
Плазів (пол. Płazów) — село в Польщі, у гміні Наріль Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 468 осіб (2011[1]).
У 1975—1998 роках село належало до Перемиського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][2]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 248 | 51 | 160 | 37 |
| Жінки | 220 | 40 | 113 | 67 |
| Разом | 468 | 91 | 273 | 104 |
Село відоме з 1614 року, засноване на етнографічній українсько-польській межі. Тут було розвинутий цеховий іконопис, щільно пов'язаний із відповідними школами Перемишля. Село отримало привілей на ярмарок, який розвинув Плазів у помітне містечко Надсяння.
1691 року тут засновано візантійську парафію, яка існувала паралельно з римо-католицькою.
У ХІХ столітті Плазів стає визнаним центром цехової гравюри, тут працюють численні майстерні з виготовлення друкованих дереворитних образків релігійного змісту. У 1830-их роках тут творив гравер Матвій Кострицький. Плазівські майстри дереворізу були водночас і вибійниками. А їхні практики знайшли своїх наслідувачів в українських містах Рава Руська та Медика. Активна робота граверів Плазова зберігалася до 1890-их років.
Станом на 1.01.1939 в селі проживало 930 осіб, з них 530 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів, 210 поляків, 90 євреїв[3]. Місцева греко-католицька парафія належала до Чесанівського деканату Перемишльської єпархії. Село входило до ґміни Плазув Любачівського повіту Львівського воєводства Польської республіки.
У середині вересня 1939 року німці окупували село, але вже 26 вересня 1939 року відступили і передали Червоній армії, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. Однак Сталін обміняв Закерзоння на Литву і на початку жовтня СРСР передав село німцям, південніше села проліг кордон. За німецької окупації у селі діяла українська школа[4].
Згідно з опублікованими спогадами членів Товариства «Любачівщина», у 1944-45 роках у Плазові та сусідніх селах відбулись сутички між озброєними учасниками польського та українського підпіль, що в подальшому вилилось у терор польських боївок проти цивільного населення. Під загрозою знищення практично все українське населення с. Плазова змушене було втікати, а ті, що не втекли, зазнали переслідувань і виселень у рамках Акції «Вісла».
У червні 1944 року від рук польських бойовиків загинув мешканець села Стефан Ступак, похорон якого вилився в українську маніфестацію[5].
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Плазів
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 46.
- ↑ Макар Ю., Горний М., Макар В., Салюк А. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи: У трьох томах. — Чернівці : Букрек, 2011. — Т. 1. Дослідження. — С. 418.
- ↑ Давидко В. Наш герой — Стефан Ступак із с. Плазів//Вісник Любачівщини. — № 15. — Львів, 2007. — С. 96. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 17 січня 2020.
Адміністративний центр: Наріль | ||
| Міста |  | |
| Села | Андріївка • Воля Велика • Гута-Зломи • Гута-Ружанецька • Дембіни • Кадлубиська • Лівча • Ліпе • Ліпсько • Лукавиця • Наріль Село • Плазів • Подлесіна • Руда-Ружанецька • Хлівищі | |
| Селища | ||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |