Поляничко Віктор Петрович

Поляничко Віктор Петрович
Народився	9 березня 1937(1937-03-09)  Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР
Помер	1 серпня 1993(1993-08-01) (56 років)  Tarskoye^d, Пригородний район, Північно-Осетинська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	дипломат
Alma mater	МДУ
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поляничко.

Віктор Петрович Поляничко (9 березня 1937(19370309), місто Ростов-на-Дону, тепер Російська Федерація — загинув 1 серпня 1993, село Тарське, Північна Осетія, Російська Федерація) — радянський і російський партійний діяч, 2-й секретар ЦК КП Азербайджану, заступника голови Ради міністрів Російської Федерації. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Народний депутат Азербайджанської РСР. Народний депутат СРСР (1989—1991). Кандидат історичних наук (1973).

Життєпис

Батько помер через декілька місяців після народження Віктора. Під час німецько-радянської війни перебував з родиною в евакуації в Чечено-Інгуській АРСР.

У 1952—1955 роках — слюсар-складальник заводу «Ростсільмаш» у Ростові-на-Дону.

У 1955—1956 роках — літературний співробітник районної газети в Московській області.

З 1956 по 1959 рік служив у Радянській армії.

Член КПРС з 1959 року.

У 1959 році направлений виконробом — начальником комсомольського штабу ударного комсомольського будівництва Гайського гірничо-збагачувального комбінату Оренбурзької області.

У 1959—1964 роках — 1-й секретар Орського міського комітету ВЛКСМ Оренбурзької області.

У 1962 році закінчив факультет журналістики Московського державного університету імені Ломоносова.

У 1964—1965 роках — відповідальний організатор ЦК ВЛКСМ у Москві.

У 1965—1971 роках — 1-й секретар Челябінського обласного комітету ВЛКСМ.

У 1971—1972 роках — секретар Челябінського міського комітету КПРС.

У 1972—1978 роках — секретар Оренбурзького обласного комітету КПРС.

У 1973 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Діяльність партійних та комсомольських організацій з комуністичного виховання робітничої молоді в період між XXIII та XXIV з'їздами КПРС».

У 1978—1985 роках — завідувач сектору, інспектор відділу пропаганди ЦК КПРС.

У 1985—1988 роках працював в Афганістані радником ЦК КПРС при Політбюро ЦК НДПА (політичний радник Бабрака Кармаля та Наджибули).

13 листопада 1988 — 1991 року — 2-й секретар ЦК КП Азербайджану.

З 1990 по 1991 рік — керівник Азербайджанського республіканського «Оргкомітету із Нагірно-Карабаської автономної області (НКАО)».

У 1991 році повернувся до Москви, займався бізнесом. Член Спілки журналістів РРФСР.

З 26 червня по 1 серпня 1993 року — голова Тимчасової адміністрації на територіях Моздоцького району, Приміського району та прилеглих до нього місцевостях Північної Осетії та Малгобецького та Назранівського районів Інгушетії в ранзі заступника голови Ради міністрів — Уряду Російської Федерації.

Загинув 1 серпня 1993 року внаслідок терористичного акту біля села Тарське в Північній Осетії. Службову машину, на якій він прямував на переговори з осетинськими польовими командирами, було обстріляно невідомими. У тілі Віктора Поляничка судмедексперти виявили 15 вогнепальних ран.

Похований на Новодівочому цвинтарі міста Москви.

Нагороди

• два ордени Трудового Червоного Прапора (1967, 1988)
• орден Дружби народів (14.11.1980)
• орден «Знак Пошани» (1967)
• орден «За особисту мужність» (4.08.1993, посмертно)
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• медаль «За освоєння цілинних земель» (1966)
• Почесний громадянин міст Оренбурга, Орська, Гая (24.06.1993)

Примітки

Джерела

• Известия ЦК КПСС. 1990, № 12 (рос.)
• Три жизни Виктора Поляничко (рос.)