Північна система попередження | |
---|---|
North Warning System | |
На службі | 1988-дотепер |
Країни | США Канада |
Роль | Система попередження про ракетний напад |
У складі | Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки |
Медіафайли на Вікісховищі |
Північна система попередження (англ. North Warning System) — система радіолокаційних станцій на крайній півночі арктичного регіону Канади з додатковими станціями вздовж північного узбережжя та Алеутських островів Аляски, на Фарерських островах, у Гренландії та Ісландії. Створено під час Холодної війни для виявлення наступу радянських бомбардувальників та забезпечення раннього попередження про сухопутне військове вторгнення. Прийшла на зміну лінії «Дью» наприкінці 1980-х — на початку 1990-х.
Система складається як із радіолокаційних станцій великої та середньої дальності AN/FPS-117[en], так і з маловисотних радіолокаційних станцій AN/FPS-124[en]. Вся система підпорядковується командуванню повітряно-космічної оборони Північної Америки.
Так звана лінія «Дью», створена наприкінці 1950-х років, на початок 1980-х років остаточно застаріла. 1984 року Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки ініціювало роботи з проєктування нової стаціонарної системи радіолокаційного виявлення на заміну лінії Дью, яка отримала назву «Північна система попередження». Основними вимогами до нової системи було, по-перше, зниження щорічних експлуатаційних витрат на підтримку її працездатності (лінія Дью була однією з найвитратніших статей видаткової частини військового бюджету), по-друге, підвищення бойових можливостей щодо досяжності та виявлення засобів повітряного нападу противника (головним чином бомбардувальників і крилатих ракет), що летять на малих і гранично малих висотах, які могли подолати зону виявлення системи Дью непоміченими. Для нової системи планувалося спорудити 39 радіолокаційних станцій ближнього моніторингу повітряного простору і наведення засобів перехоплення, і 13 радіолокаційних станцій далекого виявлення (РЛСДВ). На зазначені роботи передбачалося витратити до мільярда доларів коштів. За проєктування та виготовлення ближніх радіолокаційних засобів відповідала корпорація «Сперрі»[en], замовлення на розробку та спорудження РЛСДВ отримала компанія «Дженерал електрик». Уведення в дію перших радіолокаційних станцій системи з постановкою їх на бойове чергування планувалося на 1986 рік, проте повної бойової готовності системи в цілому, за попередніми розрахунками, можна було досягти лише протягом восьми років, до 1992[1].
18 березня 1985 року на американо-канадському саміті у місті Квебек підписано угоду між прем'єр-міністром Канади Браяном Малруні та президентом США Рональдом Рейганом про створення Північної системи попередження.
Від 1988 року розпочато обмежену експлуатацію системи. Протягом кількох років наприкінці 1980-х і на початку 1990-х у дію вступають нові РЛС LRR, які замінили РЛС лінії «Дью». Офіційно Північну систему попередження введено в експлуатацію 15 липня 1993 року, цього ж дня лінію «Дью» офіційно закрито.