Пінакотека Тозіо-Мартіненго

Пінакотека Тозіо-Мартіненго
Палац Мартіненго
45°32′04″ пн. ш. 10°13′33″ сх. д. / 45.534534° пн. ш. 10.225837° сх. д. / 45.534534; 10.225837
Типхудожня галерея[1][2]
Пінакотека і museum of a public entityd[2]
Темамузей
Статус спадщининаціональна спадщина Італіїd[3]
Частина відCivic Museums of Bresciad[4]
Країна Італія[5][3]
РозташуванняБрешія, Італія
Адреса25121[3][1] piazza Moretto 4
Засновано1851 р.
Відкрито1908 року
Фонд200 документ[6]
Відвідувачі9418 осіб (2020)[1]
29 488 осіб (2019)[7]
30 159 осіб (2018)[6]
12 432 осіб (2021)[8]
27 604 осіб (2022)[2]
ДиректорGiuseppe Ariassid і Giorgio Nicodemid
Сайтbresciamusei.com/pinacoteca.asp
Пінакотека Тозіо-Мартіненго. Карта розташування: Італія
Пінакотека Тозіо-Мартіненго
Пінакотека Тозіо-Мартіненго (Італія)
Мапа
CMNS: Пінакотека Тозіо-Мартіненго у Вікісховищі

Пінакотека Тозіо-Мартіненго (італ. Pinacoteca Tosio Martinengo) — картинна галерея в місті Брешія, в основу котрої покладені дві великі мистецькі колекції графа Тозіо та графа Мартіненго.

Історія

[ред. | ред. код]

В місті були дві значимі приватні збірки творів мистецтва. Одна з них належала графу Паоло Тозіо[9]. 1851 року збірка графа Тозіо стала надбанням міста Брешія. Збірка демонтсрувалась в палаці Тозіо, куди також почали передавати картини з зачинених церков та малих приватних збірок.

Прихильник старовинного истецтва, граф Тозіо передав місту також влсну колекцію друкованої графіки (Альбрехт Дюрер, Маркантоніо Раймонді, Мартин Шонгауер, Рембрандт тощо.) Збірка друкованої графіки була доведена до майстрів 19 століття[9].

1884 року граф Леопардо Мартіненго Да Барко передав у подарунок місту власний старовинний палац, приватну бібліотеку, наукову колекцію та колекцію творів мистецтва. До палацу Мартіненго перевезли і твори мистецтва з палацу Тозіо. Серед незвичних експонатів пінакотеки — фантазійні картини італійського художника Антоніо Разіо «Чотири сезони», котрий був послідовником уславленого Джузеппе Арчімбольдо.

Картинну галерею відкрили для відвідин 1908 року. В пінакотеку почали переходити як окремі твори мистецтва, так і колекції. Серед значимих для пінакотеки і міста була збірка Фе Остіані, котра мала живопис художників Китаю та Японії на папері та шовку, що створило альтернативу художнім колекціям італійських майстрів, котрі переважали в збірках пінакотеки. Збірка Камілло Броццоні принесла в художній музей колекцію старовинного венеційського скла[9].

Старе приміщення пінакотеки на початку 21 століття було зачинене для зміцнення фундаментів, а частка картин передана тимчасово на експонування у інші музеї міста. Відкриття пінакотеки заплановано на кінець 2017 року[9].

Обрані твори

[ред. | ред. код]

14-15 століття

[ред. | ред. код]

16 століття

[ред. | ред. код]
Джованні Каріані. «Шлях на Голгофу зі св. Веронікою», до 1525 р. Пінакотека Тозіо_Мартіненго.

17 століття

[ред. | ред. код]

18 століття

[ред. | ред. код]

19 століття

[ред. | ред. код]
  • Андреа Аппіані. «Туалети Юнони, дружини Юпітера»
  • Еліо Сала. «Пія де Толомеї», героїна Данте.
  • Модесто Фаустіні.
  • Пеладжо Пеладжі.
  • Франческо Філіппіні.
  • Ібрагім Кодра. "Фігура геометричних циліндричних форм "

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Лоренцо Лотто. «Поклоніня пастухів немовляті Христу», бл. 1534 р. Пінакотека Тозіо-Мартіненго
    Лоренцо Лотто. «Поклоніня пастухів немовляті Христу», бл. 1534 р. Пінакотека Тозіо-Мартіненго
  • Антоніо Чіконьяра. «Св. Георгій рятує принцесу», 15 ст.
    Антоніо Чіконьяра. «Св. Георгій рятує принцесу», 15 ст.
  • Полідоро да Латанціо. Христос і грішниця, до 1545 р.
    Полідоро да Латанціо. Христос і грішниця, до 1545 р.
  • Лука Джордано. «Демокріт»
    Лука Джордано. «Демокріт»
  • Джакомо Черуті. «Зустріч з жебраками в лісі»
    Джакомо Черуті. «Зустріч з жебраками в лісі»

Портрети в колекції

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
  2. ↑ а б в Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2024.
  3. ↑ а б в dati.beniculturali.it — 2014.
  4. ↑ http://www.comune.brescia.it/servizi/arteculturaeturismo/museiartestoria/Pagine/museiciviciarteestoria.aspx
  5. ↑ Wiki Loves Monuments Italia — 2012.
  6. ↑ а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2020.
  7. ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
  8. ↑ Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2023.
  9. ↑ а б в г Архівована копія. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 16 грудня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пінакотека Тозіо-Мартіненго