Раджнішпурам
Координати 44°49′57.465840100007″ пн. ш. 120°29′6.1029601000245″ зх. д. / 44.83263° пн. ш. 120.48503° зх. д.
|
Раджнішпурам було цільовою громадою в окрузі Васко, Орегон, що була заселена раджніші — послідовниками гуру Бхагван Шрі Раджніш,[2][3] пізніше відомого як Ошо.[4] Громада Раджнішпурам було швидко зареєстроване як місто у 1980-х роках
Місто існувало на ділянці у 25993 га у Центральному Орегоні, що була відома як Біг Мадді Ранчо, біля містечка Антілоп.[5] Біг Мадді Ранчо було придбане у 1981 році за 5,75 млн. доларів. Протягом трьох років, нео-саннясини (послідовники Раджніша, що також відомі тепер як раджніші) збудували поселення,[6] перетворив пусте сільське ранчо на місто у 7000 мешканців. Була розвинута типова міська інфраструктура: пожежна служба, поліція, ресторани, торгові центри, таунхауси, аеродром з 1300-метровою злітно-посадковою смугою, система автобусних маршрутів, мережа стічних вод, меліоративна станція й водосховище.[7] Поштове відділення Раджнішпурам мало поштовий код 97741.[8]
Протягом року після прибуття, лідерів громади було втягнуто у низку судових баталій з сусідами, здебільшого пов'язаними з цільовим використанням землі.[7] Початково лідери заявляли про створення невеликої сільськогосподарської громади з використанням її земель для сільськогосподарського використання.[7] Проте, незабаром, стало очевидно, що вони намагалися створити таку інфраструктуру й послуги, що притаманні місту.[7] Землекористувацький конфлікт переріс у запеклу ворожість між громадою й навколишніми фермерами. Громада також стала об'єктом постійного й скоординованого тиску протягом наступних років з боку різних коаліцій мешканців Орегону.[7][9]
Антілоп було найближчим містом до ранчо з населенням близько 60 осіб. Воно стало центром конфлікту.[7] Спочатку послідовники Раджніша придбали лише нечисленні ділянки в Антілопі.[7] Після суперечки з природозахисної групою 1000-ча друзів Орегону, Антілопа відмовила саннясинам у дозволі на вантажні поштові доставки, після чого більше саннясинів переїхали у місто, де їх стала переважна більшість.[7] У квітні 1982 року, рада Антілопи проголосувала за скасування міста, щоб уникнути взяття під контроль тоталітарною сектою.[7] Навпроти, у травні 1982 року, мешканці громади ранчо Раджніш проголосували за створення окремого міста Раджнішпурам.[7] Крім конфликту з містом Антілоп та за землекористування лідери громади зайняли агресивну позицію з багатьох питань й почали судовий розгляд стосовно різних груп та осіб.[7]
Зростання напруженості трапилося коли у червні 1983 року була кинута бомба ісламістським угрупованням Джамаат уль-Фукра у готель «Раджніш», власником якого був Раджніш.[7][10] Внаслідок, шеріфська організація раджніші «Раджнішпурам мирна сила» озброюється напів-автоматичнуою зброєю.[7] Пішла чутка, що Національна гвардія Орегону викликана заарештувати Раджніша.[7] Генеральний прокурор Орегону Девід Б. Фроонмайєр стверджував, що утвердження заснування міста порушує принцип розділення Церкви й держави, бо місто фактично є засобом релігійної організації. Громадська організація «1000 друзів Орегону» стверджувала, що місто порушило орегонські закони землекористування. У 1983 році позов поданий штатом Орегон, про визнання незаконним реєстрації міста юридично заблокував його розвиток. Внаслідок цього послідовники просували свої інтереси у сусідньому Антілопі, де більшість раджніші влаштувало й виграло референдум. Атілоп на нетривалий час став називатися Раджніш.
Зростала нетерпимість орегонців до релігійнох організації Раджніша. Фундаменталістські християнські діячі протистали гуру Ошо та його громаді.[7] Циркулювали петиції до уряду Орегона про зупинення релігійної загрози.[7] Листи у газетах Орегону паплюжили раджніші, з порівнянням громади Раджнішпурам з «іншим Содомом й Гоморою» та «раковою пухлиною у нашому нутрі».[7] З'явився «мисливський гумор» з нелюдською характеристикою раджніші та «відкриттям мисливського сезону на раджнішів», яких називали «червоними щурами» або «червоною гадиною»[10].
Особисто Раджніш не виступав за проведення контактів з громадскістю Орегону, й до жовтня 1984 року дав тільки декілька інтерв'ю, Стосунками зі світом займалася фактична лідерка громади, секретарка й начальниця прес-служби Раджніша Ма Ананд Шила (або Шила Сілверман).[7] Вона роздмухувала конфлікт, використовуючи грубу, їдку та оборонну манеру говорити, що привернуло увагу ЗМІ та орегонців.[7] 14 вересня 1985 року Шила 15-20 інших лідерів громади раптово покинули Раджнішпурам.[7] Наступного тижня Раджніш провів прес-конференцію й публічно звинуватив Шілу та її команду у вчиненні злочину у межах і за межами комуни.[7][10] Подальше кримінальне розслідування, найбільше в історії Орегона, підтвердило, що таємна група, непомітно для чиновників Орегону й мешканців Раджнішпурам займалися різними видами злочинної діяльності, включаючи замах на вбивство лікаря Раджніша, прослуховування й підслуховування у громаді та у будинку Раджніша, отруєння двох державних службовців та підпал.[7][10]
Шила була екстрадована у США з Західної Німеччини й ув'язнена за замах на вбивство, напад, прослуховування, підпал, імміграційне шахрайство[11][12][13][3]. Також вона здійснила зараження салат-барів декількох ресторанів у Зе-Даллесі (округу Васко) сальмонелою, від чого отруїлося 751 осіб (у тому числі кілька державних службовців округу Васко) й було шпиталізовано 45 осіб.[14][15] Полія стала відомою, як Раджніська біотерористична атака 1984, - інцидент що розцінюється як найбільша біологічна атака в історії ЗДА. За даними офісу Генерального прокурора Орегону, злочинна діяльність почалася навесні 1984 року, через три роки після створення громади.[7] Раджніш сам був звинувачений в імміграційних порушення, через які від уклав угоду Алфолда. За неї він визнав провину та погодився покинути ЗДА. Зрештою він повернувся у Пуну, Індія. Його послідовники незабаром після цього залишили Орегон.
Місто Раджнішпурам було виправдано у 1986 році у порушенні цілей аграрної системи державного планування землі.[16] У 1987 році положення Раджнішпурама визнано правомірним проте недієвим у наслідок банкрутства.[16][17]
Підприємство Денніса Р. Вашингтона «Вашингтон констракшен» придбало в Орегону Біг Мадді Ренч у 1991 році. Вашингтон безуспішно намагався запустити ранчо для отримання прибутку, що закінчилося угодою зі штатом про перетворення його на Державний парк.[18]
У 1996 році Вашингтон подарував ранчо християнській молодіжній організації «Янг лайф» (Молоде життя). З 1999 року «Янг лайф» відкрило літній табір, спочатку як «Табір каньйону Дикого коня», й пізніше, як «Сімейне ранчо Вашингтона».[18][19]
Аеропорт Біг Мадді-Ренч також розташовано у цьому таборі.[20]
2018-го року компанія Netflix зняла документальний серіал про Раджніш, орієнтуючись на Раджнишпурам і суперечки навколо нього.[21][22]
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Building Oregon: Images of Rajneeshpuram | |
Photographs of the "First Annual World Celebration" in Rajneeshpuram, 1982 | |
The Way of the Heart: A 1984 documentary on Rajneeshpuram на YouTube | |
University of Oregon video on The Rise and Fall of Rajneeshpuram на YouTube | |
Rajneeshpuram — 2012 documentary produced by Oregon Public Broadcasting (1 hour) |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Раджнішпурам