Рената Каллош

Рената Каллош
рос. Рената-Елизавета Эрнестовна Каллош Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася16 січня 1943(1943-01-16) (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Чернівці, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвчена-фізик, викладачка університету, фізик-теоретик, наукова працівниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМДУ (1966)
Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва Редагувати інформацію у Вікіданих
ГалузьКТП Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладСтенфордський університет[1]
Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва
Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат фізико-математичних наук (1968)
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зЛінде Андрій Дмитровичd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Особ. сторінкаprofiles.stanford.edu/renata-kallosh Редагувати інформацію у Вікіданих

Рената Єлизавета Каллош (англ. Renata Elizaveta Kallosh) — фізик-теоретик, професорка фізики в Стенфордському університеті, де працює над супергравітацією, теорією струн та інфляційною космологією.

Рената народилася в Чернівцях, отримала ступінь бакалавра в Московському державному університеті в 1966 році. За 2 роки вона отримала ступінь доктора філософії в Фізичному інституту ім. Лебедєва і почала працювати там професоркою. У 1989 році Рената переїхала до CERN. Рената приєдналася до Стенфорда в 1990 році і продовжує там працювати.[4] У 2009 році вона отримала премію Ліз Мейтнер Гетеборзького університету,[5] а у 2014 році — вчений ступінь Університету Гронінгена. У 2017 році Рената стала членом Американської академії мистецтв і наук .[6]

Рената відома своїм внеском у теорію супергравітації — надсиметричного узагальнення теорії гравітації Ейнштейна . Вона першою здійснила квантування супергравітації, отримавши повний набір правил Фейнмана.[7][8] У свої роботі Рената однією з перших застосувала симетрію BRST[9][10] для вираження калібрувальних інваріацій сили тяжіння, і ввівши назву «BRST». Вона також першою зрозуміла структуру розбіжностей у квантових теоріях супергравітації, показавши серед інших результатів, що супергравітація з N = 8 суперсиметрії є кінцевою щонайменше для 8 циклів.[11] Рената є автором багатьох праць про розв'язки чорних дір в теоріях надгравітації. Особливо важливою є робота написана у співпраці з Серхіо Феррара, щодо аналогії розв'язків чорних дір із вищою суперсиметрією атракторам у механічних системах.[12]

Рената також відома[13] своїм внеском у теорію струн. Зокрема, вона разом із Сандіпом Тріведі, Андрієм Лінде та Шамітом Кахру знайшла механізм стабілізації теорії струнних вакуумів[14] названу «KKLT» на честь авторів. Цей механізм надає теоретичне пояснення аномально малого значення енергії вакууму (космологічної сталої) та описує сучасної стадії прискореного розширення Всесвіту в контексті теорії інфляційного мультисвіту[15] та ландшафтної теорії струн.[16]

Після відкриття конструкції KKLT, наукові інтереси Ренати зосередилися на дослідженні космологічних наслідків теорії супергравітації та струн. Зокрема, разом з Андрієм Лінде та співробітниками Рената розробила теорію космологічних атракторів, яка включає версії інфляційної космології, що найбільш відповідають даним останніх спостережень.[17]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  2. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  3. ↑ https://www.amacad.org/person/renata-elizaveta-kallosh
  4. ↑ Renata Kallosh -- Stanford Physics Department Faculty Listing. Процитовано 27 грудня 2019.
  5. ↑ Gothenburg Lise Meitner Award. Процитовано 27 грудня 2019.
  6. ↑ Renata Kallosh. American Academy of Arts and Sciences. Процитовано 27 грудня 2019.
  7. ↑ Kallosh, Renata (1978). Modified Feynman rules in supergravity. Nuclear Physics B. 141 (1–2). Bibcode:1978NuPhB.141..141K. doi:10.1016/0550-3213(78)90340-1. ISSN 0550-3213.
  8. ↑ Nielsen, Niels (1978). Ghost counting in supergravity. Nuclear Physics B. 140 (3): 449. Bibcode:1978NuPhB.140..449K. doi:10.1016/0550-3213(78)90006-8.
  9. ↑ Becchi, C.; Rouet, A.; Stora, Raymond (1976). Renormalization of gauge theories. Annals of Physics. 98 (2): 287. Bibcode:1976AnPhy..98..287B. doi:10.1016/0003-4916(76)90156-1.
  10. ↑ Tyutin, Igor V. (1975). Gauge invariance in field theory and statistical physics in operator formalism. Lebedev Institute Report. 39.
  11. ↑ Kallosh, Renata (1981). Counterterms in extended supergravity. Physics Letters B. 99 (2): 122. Bibcode:1981PhLB...99..122K. doi:10.1016/0370-2693(81)90964-3.
  12. ↑ Ferrara, Sergio; Kallosh, Renata (1996). Supersymmetry and attractors. Physical Review D. 54 (2): 1514—1524. arXiv:hep-th/9602136. Bibcode:1996PhRvD..54.1514F. doi:10.1103/PhysRevD.54.1514. PMID 10020825.
  13. ↑ INSPIRE Citations Summary for Author "kallosh,renata". Процитовано 13 травня 2018.
  14. ↑ Kachru, Shamit; Kallosh, Renata; Linde, Andrei; Trivedi, Sandip P. (2003). de Sitter Vacua in String Theory. Physical Review D. 68 (4): 046005. arXiv:hep-th/0301240. Bibcode:2003PhRvD..68d6005K. doi:10.1103/PhysRevD.68.046005.
  15. ↑ Linde, Andrei (2015). de Sitter Vacua in String Theory. Reports on Progress in Physics. 80 (2): 022001. arXiv:1512.01203. Bibcode:2015arXiv151201203L. doi:10.1088/1361-6633/aa50e4. PMID 28071600.
  16. ↑ Susskind, Leonard (2005). The Cosmic Landscape: String Theory and the Illusion of Intelligent Design (Publisher: Little, Brown and Company).
  17. ↑ Ade, P.A.R. та ін. (2016). Planck 2015 results. XX. Constraints on inflation. Astronomy and Astrophysics. 594 (A20): A20. arXiv:1502.02114. Bibcode:2016A&A...594A..20P. doi:10.1051/0004-6361/201525898.

Посилання

[ред. | ред. код]