Рудольф Небель
| Рудольф Небель | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Rudolf Wilhelm Nebel | ||||||
_Rudolf_Nebel.jpg) Парагвайська марка із зображенням Небеля. | ||||||
| Народився | 21 березня 1894[1][2]  Вайсенбург-ін-Баєрн, Середня Франконія, Баварське королівство, Німецький Райх | |||||
| Помер | 18 вересня 1978[1][2] (84 роки) Дюссельдорф, ФРН | |||||
| Поховання | Q29079906? | |||||
| Країна |  Німеччина | |||||
| Діяльність | льотчик, бортінженер | |||||
| Alma mater | Мюнхенський технічний університет | |||||
| Знання мов | німецька | |||||
| Членство | Corps Cisariad | |||||
| Військове звання | Обер-лейтенант | |||||
| Нагороди |
| |||||
Рудольф Вільгельм «Віллі» Небель (нім. Rudolf Wilhelm „Willy“ Nebel; 21 березня 1894, Вайсенбург-ін-Баєрн — 18 вересня 1978, Дюссельдорф) — німецький інженер в галузі ракетної техніки.
У 1912-13 роках — на військовій службі, брав участь у Першій світовій війні, в 1916 році став військовим льотчиком (в 1918 році — командир ескадрильї). З 1916 року створював бойові порохові ракети проти літаків, кріпив 4 ракети на крила свого літака і запускав їх з далекої дистанції. Таким чином Небель збив ракетами 2 англійські літаки, проте одного разу 2 ракети вибухнули на його літаку і той загорівся. Небель пережив падіння літака, проте вирішив більше не використовувати ракети. Закінчив Вищу технічну школу в Мюнхені (1919). Працював у фірмі «Сіменс» (1919, 1927-29, 1935-37), в конструкторських бюро в Нюрнберзі (1920) і Берліні (1925-27) з Клаусом Ріделем. Один з творців Німецького ракетного товариства (1927) і Німецького товариства міжпланетних сполучень. У 1929 році з Германом Обертом працював над створенням рідинної ракети, як компоненти палива використовував рідкий кисень і бензин, в 1930 побудував її, успішний пуск відбувся 14 травня 1931 року піднялася на висоту 60 метрів. У 1931 році з К. Ріделем запатентував рідкий реактивний двигун. До кінця 1931 року випробував 87 малих ракет. В 1930 році організував ракетодром поблизу Берліна. У 1944 році займався виробництвом ракет Фау-1 в Нордгаузені. Після Другої світової війни працював над створенням ракет в мирних цілях. В 1963-65 роках — науковий радник Годесбергського товариства космічних досліджень. Активний популяризатор космонавтики (до 1972 прочитав близько 4000 лекцій), автор мемуарів (1972).
- Залізний хрест
- 2-го класу (1915)
- 1-го класу (1917)
- Нагрудний знак пілота (Баварія) (1916)
- Почесний кубок для переможця у повітряному бою (1917)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», офіцерський хрест (25 червня 1965)
- Raketenflug zum Mond – Von der Idee zur Wirklichkeit, 1927
- Raketenflug, 1932 (Nachdruck 2002 ISBN 3-933395-64-X)
- Einsatzmöglichkeiten für Raketen-Torpedos (Flüssigkeitsraketen), 1933
- Denkschrift über die Entwicklung des Raketenfluges, 1940
- Die Narren von Tegel – Ein Pionier der Raumfahrt erzählt (Autobiographie), 1972
- Ю.А. Храмов, Г.Г. Костюк, Ю.И. Мушкало. Пионеры ракетно-космической науки и техники. Наука та наукознавство, 2016, № 2, ISSN 0374-3896
- Bernd Sternal: Eroberer des Himmels. Lebensbilder – Deutsche Luft- und Raumfahrtpioniere, 2016